Зв'яжіться з нами

Історія

Як радянський режим жорстоко знищував “ворогів народу”

Опубліковано

від

Вони вірили, що повернуться в Україну. Адже їхній термін ув’язнення на Соловках добігав кінця. Проте у жовтні 1937 року їм заочно винесли нові вироки, наказали зібрати свої речі і посадили на баржі. Далі сліди засуджених загубились. Лише через 60 років вдалось встановити останній пункт призначення цих в’язнів.

Високі сосни та ялиці. Озера та болота. Посеред Білого моря розкинувся Соловецький архіпелаг. Він складається з 200 дрібних островів та 5 великих. Саме тут монахи у XV столітті заснували монастир. Проте згодом сюди почали засилати противників царського режиму.

Після революції так званих “ворогів народу” в 1937 році в розпал великого терору в’язням, термін яких добігав до кінця, чекісти винесли нові вироки. Заочно.

Вони могли вийти на волю. Але були не бажані. Чому? Тому що це, в основному, була інтелігенція, інтелектуали. І в такому разі вони могли становити небезпеку. Ніхто їх не викликав на трійку, ніхто їм не пояснював, за що. У всіх вирок один – розстріл,
– розповів дослідник історії радянських спецслужб Роман Подкур.

21 жовтня пізньої ночі на баржі загнали першу партію смертників – понад тисячу людей. Під приводом валити ліс на материку, припускає історик Роман Подкур. Більше їх ніхто не бачив. Існувала версія, що їх втопили.

Пані Тетяна – правнучка Антіна Крушельницького – письменника, міністра освіти УНР. Він зі своїми двома синами Остапом та Богданом у 1937 році був на Соловках. Після смерті Сталіна сім’я отримала реабілітаційні документи.

Цікаво, що коли моя мама одержала документи на реабілітацію Крушельницьких, то стало відомо, що буцімто Антін Крушельницький загинув в 1941 році в Ленінграді,
– згадує правнучка розстріляного в Сандармосі Тетяна Крушельницька.

Схожі повідомлення тоді отримали родичі інших в’язнів Соловків. Вони і до тепер не знали правди, якби не випадковість. Вкінці 1990 років російські історики наштовхнулися в архіві на справу Михайла Матвеєва. З документа очевидно, що той у 1937 році з 27 жовтня по 4 листопада розстріляв понад тисячу в’язнів, серед яких – Антін Крушельницький з синами, режисер Лесь Курбас, драматург Микола Куліш, поет та історик Микола Зеров. Виявилось, це той етап, котрий відправили 21 жовтня з Соловків. В’язнів довезли до Медвєжегорська, а далі – до поселення Повенець. Саме ж місце розстрілу місцевий історик Юрій Дмитрієв вирахував з чекістських інструкцій.

Дійшли до цього місця, всі умови інструкції виконались: вистрілів не було чутно, вогнища не видно, і ось ямки правильної прямокутної форми. Через півгодини роботи ми накнулись на залишки кісток,
– зазначив Юрій Дмитрієв.

Так у переліку місць масових розстрілів з’явилось урочище Сандармох. Згодом сюди почали приїжджати родичі загиблих. З 1111 розстріляних жінок і чоловіків 287 родом з України, дослідив в тамтешніх архівах журналіст Сергій Шевченко. Наразі він готує про них нову книгу до друку. Проте у 2012 році його перестали впускати до Росії.

Російського історика Юрія Дмитрієва, який віднайшов місце розстрілу, запроторили в СІЗО. Його звинуватили в розповсюджені дитячої порнографії. Хоча українські історики певні – таким брудним обвинуваченням влада мстить за Сандормох.

Автор: Олександра Ревуцька

24tv.ua

Реклама
Коментарі
Реклама

Зараз обговорюють