Зв'яжіться з нами

Історія

Як повертали українські кораблі

Опубліковано

від

З понад 50 захоплених Росією військових кораблів та суден Україні згодом усе ж таки вдалося повернути 35. Розкомплектованих, умисно пошкоджених та розграбованих

Про те, як повертали середній десантний корабель «Юрій Олефіренко», розповідає безпосередній учасник тих подій капітан 3 рангу Юрій Вицький

За свою офіцерську кар’єру, яку розпочав після закінчення Севастопольського військово-морського інституту ім. П. С. Нахімова, Юрій проходив службу лише на десантних кораблях, тож коли формувалася команда для повернення «десантника», його кандидатура була однією з перших.

У квітні 2014 року найскладніше було вести розмову з тими, хто ще кілька тижнів тому погрожував тобі і твоїй родині, захоплював твій корабель. Утім, домовленості були досягнуті і кораблі почали приходити до Одеси.

5547_p_15_img_0002— Росіяни виходили на контакт неохоче, постійно змінювали умови передачі, інколи доходило до абсурду, — пригадує капітан 3 рангу Юрій Вицький. — Наприклад, вимагали залишити на кораблі для переходу морем лише сім осіб. Ми ж відповіли, що це нереально. І на кожен наш аргумент чули одну й ту ж відповідь: «Нічого не можемо вдіяти, маємо вказівку вищого командування». Втім нам вдалося збільшити тимчасовий екіпаж до 17 осіб.

За словами офіцера, узгоджений сторонами алгоритм передачі був доволі простий. Спочатку передавався список команди, яка їхала автобусом до Новоозерного, де у супроводі представників ЧФ РФ українські військові моряки проводили огляд корабля щодо готовності до переходу, справності головних двигунів та інших важливих систем. Після чого кораблі своїм ходом або за допомогою буксира залишали військово-морську базу.

— Коли ми їхали на півострів, звичайно, очікували від росіян якоїсь капості, адже вони неодноразово демонстрували свою справжню сутність під час анексії Криму, — продовжує Юрій Вицький. — Однак, зійшовши на борт середнього десантного корабля, були просто шоковані. Військові моряки країни, яка позиціонує себе великою державою, де з таким пафосом розповідають про «офіцерську честь та вікові флотські традиції», насправді виявилися звичайними злодюжками. Ми чекали, що будуть виведені з ладу головні двигуни або буде пошкодженою рульова, але щоб таке… Якось дріб’язково для моряків «могутнього» ЧФ.

Річ у тім, що після огляду корабля наші військові моряки виявили, що на «десантнику» відсутні запасні частини, а також переносні водовідливні засоби (мотонасоси, заглибні електронасоси, водоструменні ежектори), запасні компресори тощо. Ці засоби призначені для боротьби із потраплянням забортної води й у кризовій ситуації можуть відігравати значущу роль у боротьбі за живучість корабля. Втім росіяни не посоромилися поцупити, як кажуть, усе, що «погано лежало». Мабуть, тиловики російського Чорноморського флоту так «добре» забезпечують своїх моряків, що ті вимушені красти ЗІП на захоплених українських кораблях. І СДК «Юрій Олефіренко» був далеко не єдиним кораблем ВМС ЗС України, який став об’єктом такого дрібного злодійства. У такому стані передавалася майже кожна бойова одиниця українського флоту, зокрема й санітарний катер «Сокаль». Коли його виводили для передачі, російський буксир навмисно побив його борти. А на морському водолазному судні «Нетішин» було пошкоджено спеціальне обладнання…

Після переходу до Одеси капітана 3 рангу Юрія Вицького призначили командиром середнього десантного корабля. Йому знадобилося лише десять діб, щоб сформувати екіпаж, підготувати і здійснити вихід у море для злагодження команди.

Олександр ЗАВТОНОВ, «Народна армія»

 

 

na.mil.gov.ua

Історія

Французькі генерали розстрілювали земляків за опір окупантам

Опубліковано

від

Від

Париж був окупований нацистами 14 червня 1940 року, через місяць після того, як німецький вермахт увійшов на територію Франції. Через вісім днів Франція підписала акт про припинення воєнних дій проти Німеччини. Вона втрачала контроль над 60% своєї території, флот, повністю роззброювалась і зобов’язувалась утримувати німецькі та італійські окупаційні війська.

5 червня 1940 pоку почався наступ на півдні. 124 німецьким дивізіям протистояло 65 французьких. Становище Франції ускладнилось вступом у війну на боці Німеччини Італії та необхідністю відкриття фронту в Альпах. Але наступ, розпочатий італійською армією від Монблану до Середземного моря, провалився. Хоча італійська армія у 6 разів чисельно переважала французьку.

10 червня уряд втік із столиці, оголосивши Париж “відкритим містом”. Командувач столичним гарнізоном генерал Денц отримав наказ розстрілювати кожного, хто чинитиме опір німцям.

Вранці 14 червня німці без бою вступили в Париж. Маршал Петен, зайнявши 17 червня пост глави уряду, запросив у Гітлера перемир’я. У південній Франції владу було передано маріонетковому уряду Петена. Економіка країни контролювалась німецьким урядом. Капітулянтська політика уряду викликала всенародне обурення. Генерал Шарль де Голль проводив у Лондоні переговори про військову співпрацю з Англією.

18 червня він звернувся по радіо до французьких військових, котрі перебували за межами метрополії, із закликом об’єднатися для боротьби за визволення Франції. З усіх західних держав антигітлерівської коаліції Франції в роки війни довелося пережити найбільші потрясіння. За 4 роки окупації на значній території країни було зруйновано 210 тис. будинків, пошкоджено 253 тис. селянських господарств, 195 тис. промислових підприємств. Вартість франка порівняно з довоєнною зменшилась у 6 разів.

У країні нараховувалося понад 600 тис. безробітних. Процвітала спекуляція. Чорний ринок, на якому ціни в 10-20 разів перевищували державні, поглинав величезну кількість продукції.

25 серпня 1944 року після більш ніж чотирьох років нацистської окупації французька 2-а мотопіхотна дивізія і американська 4-а піхотна дивізія звільнили Париж. Опір німців був невеликий і командувач німецького гарнізону генерал Дітріх фон Хольтіц, котрий проігнорував наказ Адольфа Гітлера спалити Париж дотла, підписав у полудень формальний акт про капітуляцію. 26 серпня війська генерала Шарля де Голля пройшли переможним маршем по Єлісейських полях.

gazeta.ua

Продовжити читання

Історія

Чотири роки тому українські війська визволили від проросійських окупантів Маріуполь

Опубліковано

від

Від

Ще з самого початку втілення в життя російськими агресорами сумнівної ідеї «русского мира», а потім і в час неприкритої збройної агресії проти України Маріуполь був (та й залишається) ласим шматком для Кремля, адже це місто має надзвичайно важливе стратегічне значення.

Маріуполь – це і порт, і два металургійні комбінати (Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча та «Азовсталь») та найбільше в Україні машинобудівне підприємство – концерн «Азовмаш», продукція яких складає значну частину експорту України.

Протистояння між українцями і проросійськими сепаратистами розпочалося в Маріуполі майже одразу після втечі з України президента Януковича. Особливо проросійські сили активізувалися після так званого приєднання Криму до Росії.

Приблизно з середини квітня Маріупольська міськрада була захоплена сепаратистами, які наводили жах на місцевих мешканців, показуючи, хто в місті господар. 9 травня, виконуючи накази московських кураторів, вони штурмували міське УВС – Маріуполь перейшов під їхній повний контроль. До того ж, терористи заблокували бетонними блоками декілька вулиць у центрі міста і захопили адмінбудівлі.

Міліція, СБУ і прокуратура були повністю паралізовані, а чимало хто з силовиків вже готувався приміряти на себе російську форму за прикладом своїх кримських колег. Після подій 9 травня і фактичної втрати контролю над третім за розміром містом Донбасу – Маріуполем, Україна контролювала лише маріупольський аеродром, на якому знаходилися українські нацгвардійці, військовослужбовці Збройних Сил України та півтори сотні добровольців з батальйону МВС «Азов».

Штурм Маріуполя українське командування спочатку планувало на 23 травня 2014 року, аби надати можливість містянам проголосувати разом з іншими українцями на президентських виборах, але згодом, після аналізу наявних сил і засобів, відмовилося від цього плану. Остаточною датою початку визволення було визначено 13 червня.

У спецоперації брали участь 150 бійців спецбатальйону «Азов», 2 роти спецбатальйону «Дніпро», 2 роти Національної гвардії та спецназ МВС. Блок-пости на в’їздах до міста контролювали військові, допомога надходила також від членів Правого сектору та місцевих активістів, повідомляє Укрінформ.

Для блокування району проведення спецоперації було залучено близько 500 військовослужбовців ЗСУ та НГ. Штурм розпочався о 5-й ранку. У ході зачистки Маріуполя від проросійських найманців було ліквідовано їхні ключові опорні точки, знищено техніку та відновлено контроль над усіма захопленими спорудами, зокрема будівлею міської ради.

Відтоді, завдяки зусиллям українських військових та самих маріупольців, місто живе хоч і напруженим, але мирним життям, залишаючись вразливим для терактів, найбільший з яких стався 24 січня 2015 року. У той день терористи з артилерії обстріляли блокпости Збройних Сил України та житловий мікрорайон «Східний». Загинули 30 людей, пораненння отримали 128, серед загиблих і поранених були діти.

na.mil.gov.ua

Продовжити читання

Історія

Хроники независимости. Была ли Тузла репетицией аннексии Крыма?

Опубліковано

від

Від

До 2003 года о существовании острова Тузла не знали даже многие украинцы. В 2003 году о Тузле узнал весь мир.

Тогда, в 2003-м году, Тузла стала первым тревожным звонком будущей агрессии России против Украины. Несмотря на то, что в 2003-м уровень напряжения и угрозы был запредельно высоким, россиян заставили отступить. Украина продемонстрировала готовность дать силовой отпор в ответ на любые посягательства на ее территорию.

Это был первый острый приграничный конфликт между Украиной и РФ, едва не переросший в боевые действия. Президент Леонид Кучма экстренно прервал свой визит в Латинскую Америку, прилетел в Крым и приказал военным открывать огонь на поражение, если Россия не остановит строительство дамбы. В считанные часы Украина высадила на Тузле сотни бойцов специальных подразделений, перебросила в Керченский пролив дополнительные корабли и самолеты, а также начала боевые учения на материке.

LB.ua вспоминает ключевые моменты битвы за Тузлу, которую Украина выиграла. Спустя 11 лет Россия оккупировала Крым, но история на этом не закончена. У неё точно будет продолжение…

lb.ua

Продовжити читання

Зараз обговорюють