Зв'яжіться з нами

Історія

Як фотографія з фронтових Пісків допомогла врятувати селекційний запас пшениці

Опубліковано

від

Війну на Донбасі збережено в десятках і сотнях фото- й відеоматеріалів. Є знімки, які залишають незнищенний слід у душі. Вони краще за всілякі слова розповідають про драматичні події на передовій, про те, що відбувалося в донецькому аеропорту, Іловайську, Дебальцевому та Авдіївці

Кілька світлин, які зробив талановитий фотокореспондент Анатолій Степанов 2014 року в Пісках, можна сміливо віднести саме до цієї категорії. На одній з них перше, що впадає в очі, — це контраст між пшеничним добірним зерном, що символізує життя й благополуччя, і стрічкою з боєприпасами, яка несе смерть і руйнування. Картина настільки вражає, що нікого не може залишити байдужим. Але, крім символічного наповнення, фотографія зіграла важливу інформаційну роль. І завдяки саме цьому знімку українські селекціонери врятували для країни селекційний запас рідкісних сортів пшениці.

…Вересень 2014-го. ДАП — в облозі. Російські окупанти настирливо пруть до аеропорту. Селище Піски стало в ті дні воротами до летовища. Саме через його околиці відбувалася ротація українських солдатів у термінали аеропорту, і на той час Піски вважали тилом захисників ДАПу.

Через загрозливу для життя ситуацію штаб АТО заборонив журналістам відвідувати блокпости й передові позиції наших військових. Тож медійники змушені були самотужки щодня шукати теми для своїх репортажів, правдами й неправдами пробиваючись на передову.

Однак уранці 16 вересня фотокореспондент Анатолій Степанов зателефонував командирові танкістів Івану Начовному (позивний «Гном») і дістав згоду на поїздку в Піски.

«Гном» зустрів журналістів привітно й попросив, щоб вони не фотографували танки. На це були причини. Майже цілодобово ворожа артилерія гатила по Пісках, і за таких обставин показувати місце розташування бойової техніки не можна було. Техніку розмістили за укриттями, стінами ангарів та інших споруд.

Анатолій зайшов у великий ангар, до стіни якого притулився один із грізних «ведмедиків» Т-64. Біля нього, у кутку, було насипано велику купу добірної пшениці. Трохи далі на цій купі, ніби велика змія, лежала споряджена стрічка до автоматичної гармати з БМП-2.

— Мій мозок уразила думка про несумісність цих двох речей, — згадує Анатолій. — Снарядів, які несуть смерть, і хліба — символу життя. Мабуть, це було найцікавішим, що вдалося зафіксувати того дня в Пісках. Мішки із цією пшеницею я побачив тоді й на деяких укріплених вогневих точках. Через сонце й дощі зерно почало проростати, і на кулеметних гніздах із мішків стирчали маленькі зелені голочки…

Минув час. Настав грудень 2014-го, який виявився досить прохолодним. І Степанов знову на свій страх і ризик вирушив у Піски. Селище, як і раніше, здригалося через безперервні ворожі артилерійські обстріли, і на зворотному шляху завжди з’являлися нові воронки від 120-мм мін.

Спочатку солдати 93-ї бригади зустріли фотожурналістів не дуже привітно. Але потім запросили їх на чай, згодом вони вже спілкувалися з ними, наче давні друзі. І як же здивувався Анатолій, коли заглянув у той самий ангар і побачив знайому пшеничну гору та стрічку зі снарядами на ній.

Якраз тоді розпочався бій, і солдати швидко стали до роботи. Вони взяли ту стрічку на плечі й понесли завантажувати її на бойову машину. Враження було таке, ніби вони поєднані тією важкою ношею в одне єдине ціле… Оцей момент і встиг спіймати в об’єктив Анатолій.

А 20 жовтня 2017 року Анатолій Степанов був присутній у Києві на зустрічі ветеранів у музеї Другої світової війни, де він і розповів цю історію про стрічку. Офіцер Олександр Василенко (позивний «Тополь»), який під час оборони ДАПу був заступником командира бригади, особовий склад якої обороняв Піски, розповів, що напередодні нового, 2015 року, з Києва прибули науковці Національної академії наук, які випадково побачили ті знімки в Інтернеті. Їх уразили світлини, і тому вони вирішили врятувати селекційну пшеницю. Перебуваючи під обстрілами, солдати й науковці разом зібрали ту купу пшениці до зернини й вивезли в Київ як велику селекційну цінність та національне надбання.

За словами Анатолія Степанова, фото із солдатами, що несуть стрічку зі снарядами, одне з найдорожчих та улюблених для нього. За чотири роки війни йому випадало бачити й фотографувати різне: страшне, трагічне, яскраве. Але чомусь особливо запам’яталася світлина, на якій наші солдати несуть таку свою важку ношу.

Олександр КІНДСФАТЕР, «Народна армія»

Фото Анатолія СТЕПАНОВА

na.mil.gov.ua

Реклама
Коментарі
Реклама

Зараз обговорюють