Зв'яжіться з нами

Історія

Від ненависті до підтримки: чому змінилося ставлення до УПА?

Опубліковано

від

Нові соціологічні опитування свідчать, що українці різко змінили свою оцінку діяльності УПА й тепер називають “бандерівців” борцями за незалежність України.

Напередодні 75-ї річниці створення Української повстанської армії 14 жовтня дві соціологічні компанії презентували опитування, дані яких щодо позитивної оцінки УПА майже збігаються.

Ще на початку 2010-х років більшість опитаних висловлювались різко проти, схожа ситуація була навіть за президентства Віктора Ющенка, не кажучи про перші роки незалежності в 90-х.

Після Євромайдану українська влада та медіа висвітлюють діяльність УПА в переважно позитивному ключі, а на честь її бійців та керівників почали називати вулиці по всій країні.

Це викликало критику не тільки з боку Росії, а й Польщі, яка вважає УПА винною у “Волинській трагедії” під час Другої світової війни.
Борці за незалежну Україну

У 2014 році Петро Порошенко визначив нове державне свято – День захисника України. Він припадає саме на день створення УПА – 14 жовтня, а також святкування Покрови – свята українського козацтва.

Напередодні 75-річчя створення УПА група “Рейтинг” оприлюднила масштабне дослідження, у тому числі щодо ставлення до “бандерівців”.

Соціологи запитали українців, чи вважають вони вояків ОУН-УПА борцями за незалежність України.

49% респондентів відповіли ствердно, а 29% – негативно. Ще 23% не визначились з відповіддю.

Подібне опитування соціологи “Рейтингу” проводять з 2010 року. Тоді противників визнання УПА було 61%, а прихильників – 20%.

Перелом у настроях соціологи зафіксували в 2015 році.

Зараз позитивне ставлення до УПА повністю переважає на заході України – 80% проти 6%. У центрі теж велика перевага прихильників – 51% на 23%.

А от на півдні прибічників менше противників – 30% на 46%. На сході ж противників суттєво більше – 19% проти 53%.

Схожі цифри 13 жовтня оприлюднила компанія КМІС. Там респондентам поставили таке ж запитання про визнання вояків ОУН-УПА борцями за незалежність.

В опитуванні КМІС загалом по Україні 43% опитаних відповіли ствердно, а 29,2% – негативно.

Ці дані – без врахування тих, хто відмовився відповідати.

Дані у регіонах також майже збігаються з цифрами “Рейтингу”. Захід – 71,4% на 8,2%, центр – 41,1% на 23,9%, південь – 30,7% на 46,1%, а схід – 14,2% на 53,7%.

Систематичний моніторинг ставлення до УПА у 2000-х роках проводив державний Інститут соціальної й політичної психології.

Тоді в українців питали, чи підтримують вони визнання УПА воюючою стороною та їхнє прирівнювання до ветеранів Другої світової.

За даними ІСПП, у 2000 році позитивно до такого кроку ставились 20,5%, а негативно – 43,4%.

У 2002 році прихильників було 28,4%, а противників – 40,4%.

Після приходу до влади у 2005 році Віктора Ющенка, який чітко підтримував УПА, прихильників стало 33,5%, а противників – 43,7%.

А вже 2006 року цифри майже зрівнялись – 35,9% проти 41,1%. Але кількість прихильників так і не переважила.

Офіційне визнання ОУН-УПА відбулось у квітні 2015 року, коли парламент визнав Організацію українських націоналістів та Українську повстанську армію борцями за незалежність.
Освіта та війна

Опитані ВВС Україна експерти назвали кілька ключових причин, чому українці так різко змінили негативне ставлення до УПА на позитивне.

На перше місце вони ставлять конфлікт на сході України, який більшість українців вважають агресією Росії.

Частина українців просто проводить аналогію між бійцями УПА та добровольцями в АТО, які пішли воювати на Донбас у 2014 році.

“Звичайно, радикальну зміну ставлення спричинила війна. Інакше процес йшов би довго і поступово”, – заявила ВВС Україна соціолог Ірина Бекешкіна.

Проте одною з важливих стратегічних причин зміни ставлення вона назвала викладання історії в школах незалежної України.

“Молодші покоління у школах незалежної України вивчають інший погляд на історію, ніж їхні батьки, не кажучи вже про дідів”, – вказує пані Бекешкіна.

Якщо у часи СРСР була однозначна та різко негативна оцінка УПА, то з 90-х у підручниках вже були більш нейтральний та позитивний погляд, вказує вона.
Схоже пояснення має і доктор історичних наук, професор “Києво-Могилянської академії” Олексій Гарань.

“Один з важливих чинників – люди стали більше знати про УПА. Я вчився в радянській школі та радянському інституті, мені розповідали, що УПА – це буржуазні націоналісти та посібники фашистів”, – згадує пан Гарань.

Але з 90-х років люди почали дізнаватись більше і розуміти, що явище повстанської армії досить складне і неоднозначне, вказує історик.

“Ми почали дізнаватись, що люди боролись зі зброєю за незалежність України, у тому числі й проти нацистів”, – додав пан Гарань.

Дослідження “Рейтингу” свідчить, що чим молодші люди, тим вони прихильніше ставляться до УПА.

У віковій групі 18-35 років УПА підтримують 52%, а противників – 25%. А от у віковій групі “старші 51 року” прихильників УПА 42%, а противників – 32%.

Олексій Гарань вказує, що конфлікт з Росією став вагомим психологічним чинником для українців.
“На противагу агресії Росії на перше місце у багатьох людей в позитивному ключі висуваються люди, які боролись проти сталінського режиму за незалежність України”, – вважає пан Гарань.

Професор не виключає, що на фоні російської пропаганди про “злих бандерівців” українці почали усвідомлювати, що радянська пропаганда проти УПА теж могла бути вигадкою.

Хоча історик застерігає, що в Україні починають ідеалізувати історію УПА, яка насправді є дуже складною. І сам Бандера, який перетворився на символ, також є постаттю дуже неоднозначною.

Системна пропаганда?

Досить критичний до нинішньої української влади політолог Михайло Погребинський вказує, що в Україні радянська пропаганда “проти” УПА змінилась на пропаганду “за”.

“Сам факт, що УПА боролись за незалежність України – це правда. Те, що вони співпрацювали з Гітлером – це теж правда. Але в УПА розглядали його як шанс отримати незалежність”, – вважає пан Погребинський.

За його словами, коли переважала негативна пропаганда проти УПА, то на перший план виставляли теми співпраці з Гітлером на початку війни, а також участь в антипольських акціях.
“Тепер негатив про УПА посунули на задній план, а на передній – те, що вони боролись за незалежність від Росії. І це теж правда”, – додав Михайло Погребинський.

Різку зміну ставлення за останні три роки він пояснює просто – працює факт протистояння з Росією, яке супроводжується антиросійською пропагандою на центральних телеканалах.

Михайло Погребинський називає показовим, що навіть серед виборців досить проросійського “Опозиційного блоку” 18% теж підтримують визнання УПА борцями за незалежність України.

Керівник соціологічної групи “Рейтинг” Олексій Антипович вважає, що на суттєву зміну ставлення українців до теми УПА вплинув телевізор.

“Українець живе телевізором. Що скаже українцю телебачення, те осяде в українські мізки. Мова йде про те, що інформаційно ми перейшли на проукраїнські настрої в інформаційному просторі”, – зазначив соціолог в інтерв’ю “Громадському радіо”.

Експерт вважає, що за останні роки в свідомості українців відбулись дійсно суттєві зміни.

І вони, як додала пані Бекешкіна, триватимуть. Вона спрогнозувала, що зі зміною поколінь ставлення до УПА ставатиме позитивним навіть на сході країни.

bbc.com/ukrainian

Реклама
Коментарі

Історія

Французькі генерали розстрілювали земляків за опір окупантам

Опубліковано

від

Від

Париж був окупований нацистами 14 червня 1940 року, через місяць після того, як німецький вермахт увійшов на територію Франції. Через вісім днів Франція підписала акт про припинення воєнних дій проти Німеччини. Вона втрачала контроль над 60% своєї території, флот, повністю роззброювалась і зобов’язувалась утримувати німецькі та італійські окупаційні війська.

5 червня 1940 pоку почався наступ на півдні. 124 німецьким дивізіям протистояло 65 французьких. Становище Франції ускладнилось вступом у війну на боці Німеччини Італії та необхідністю відкриття фронту в Альпах. Але наступ, розпочатий італійською армією від Монблану до Середземного моря, провалився. Хоча італійська армія у 6 разів чисельно переважала французьку.

10 червня уряд втік із столиці, оголосивши Париж “відкритим містом”. Командувач столичним гарнізоном генерал Денц отримав наказ розстрілювати кожного, хто чинитиме опір німцям.

Вранці 14 червня німці без бою вступили в Париж. Маршал Петен, зайнявши 17 червня пост глави уряду, запросив у Гітлера перемир’я. У південній Франції владу було передано маріонетковому уряду Петена. Економіка країни контролювалась німецьким урядом. Капітулянтська політика уряду викликала всенародне обурення. Генерал Шарль де Голль проводив у Лондоні переговори про військову співпрацю з Англією.

18 червня він звернувся по радіо до французьких військових, котрі перебували за межами метрополії, із закликом об’єднатися для боротьби за визволення Франції. З усіх західних держав антигітлерівської коаліції Франції в роки війни довелося пережити найбільші потрясіння. За 4 роки окупації на значній території країни було зруйновано 210 тис. будинків, пошкоджено 253 тис. селянських господарств, 195 тис. промислових підприємств. Вартість франка порівняно з довоєнною зменшилась у 6 разів.

У країні нараховувалося понад 600 тис. безробітних. Процвітала спекуляція. Чорний ринок, на якому ціни в 10-20 разів перевищували державні, поглинав величезну кількість продукції.

25 серпня 1944 року після більш ніж чотирьох років нацистської окупації французька 2-а мотопіхотна дивізія і американська 4-а піхотна дивізія звільнили Париж. Опір німців був невеликий і командувач німецького гарнізону генерал Дітріх фон Хольтіц, котрий проігнорував наказ Адольфа Гітлера спалити Париж дотла, підписав у полудень формальний акт про капітуляцію. 26 серпня війська генерала Шарля де Голля пройшли переможним маршем по Єлісейських полях.

gazeta.ua

Продовжити читання

Історія

Чотири роки тому українські війська визволили від проросійських окупантів Маріуполь

Опубліковано

від

Від

Ще з самого початку втілення в життя російськими агресорами сумнівної ідеї «русского мира», а потім і в час неприкритої збройної агресії проти України Маріуполь був (та й залишається) ласим шматком для Кремля, адже це місто має надзвичайно важливе стратегічне значення.

Маріуполь – це і порт, і два металургійні комбінати (Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча та «Азовсталь») та найбільше в Україні машинобудівне підприємство – концерн «Азовмаш», продукція яких складає значну частину експорту України.

Протистояння між українцями і проросійськими сепаратистами розпочалося в Маріуполі майже одразу після втечі з України президента Януковича. Особливо проросійські сили активізувалися після так званого приєднання Криму до Росії.

Приблизно з середини квітня Маріупольська міськрада була захоплена сепаратистами, які наводили жах на місцевих мешканців, показуючи, хто в місті господар. 9 травня, виконуючи накази московських кураторів, вони штурмували міське УВС – Маріуполь перейшов під їхній повний контроль. До того ж, терористи заблокували бетонними блоками декілька вулиць у центрі міста і захопили адмінбудівлі.

Міліція, СБУ і прокуратура були повністю паралізовані, а чимало хто з силовиків вже готувався приміряти на себе російську форму за прикладом своїх кримських колег. Після подій 9 травня і фактичної втрати контролю над третім за розміром містом Донбасу – Маріуполем, Україна контролювала лише маріупольський аеродром, на якому знаходилися українські нацгвардійці, військовослужбовці Збройних Сил України та півтори сотні добровольців з батальйону МВС «Азов».

Штурм Маріуполя українське командування спочатку планувало на 23 травня 2014 року, аби надати можливість містянам проголосувати разом з іншими українцями на президентських виборах, але згодом, після аналізу наявних сил і засобів, відмовилося від цього плану. Остаточною датою початку визволення було визначено 13 червня.

У спецоперації брали участь 150 бійців спецбатальйону «Азов», 2 роти спецбатальйону «Дніпро», 2 роти Національної гвардії та спецназ МВС. Блок-пости на в’їздах до міста контролювали військові, допомога надходила також від членів Правого сектору та місцевих активістів, повідомляє Укрінформ.

Для блокування району проведення спецоперації було залучено близько 500 військовослужбовців ЗСУ та НГ. Штурм розпочався о 5-й ранку. У ході зачистки Маріуполя від проросійських найманців було ліквідовано їхні ключові опорні точки, знищено техніку та відновлено контроль над усіма захопленими спорудами, зокрема будівлею міської ради.

Відтоді, завдяки зусиллям українських військових та самих маріупольців, місто живе хоч і напруженим, але мирним життям, залишаючись вразливим для терактів, найбільший з яких стався 24 січня 2015 року. У той день терористи з артилерії обстріляли блокпости Збройних Сил України та житловий мікрорайон «Східний». Загинули 30 людей, пораненння отримали 128, серед загиблих і поранених були діти.

na.mil.gov.ua

Продовжити читання

Історія

Хроники независимости. Была ли Тузла репетицией аннексии Крыма?

Опубліковано

від

Від

До 2003 года о существовании острова Тузла не знали даже многие украинцы. В 2003 году о Тузле узнал весь мир.

Тогда, в 2003-м году, Тузла стала первым тревожным звонком будущей агрессии России против Украины. Несмотря на то, что в 2003-м уровень напряжения и угрозы был запредельно высоким, россиян заставили отступить. Украина продемонстрировала готовность дать силовой отпор в ответ на любые посягательства на ее территорию.

Это был первый острый приграничный конфликт между Украиной и РФ, едва не переросший в боевые действия. Президент Леонид Кучма экстренно прервал свой визит в Латинскую Америку, прилетел в Крым и приказал военным открывать огонь на поражение, если Россия не остановит строительство дамбы. В считанные часы Украина высадила на Тузле сотни бойцов специальных подразделений, перебросила в Керченский пролив дополнительные корабли и самолеты, а также начала боевые учения на материке.

LB.ua вспоминает ключевые моменты битвы за Тузлу, которую Украина выиграла. Спустя 11 лет Россия оккупировала Крым, но история на этом не закончена. У неё точно будет продолжение…

lb.ua

Продовжити читання

Зараз обговорюють