Зв'яжіться з нами

Історія

Унікальна мапа України: актуальна і через 100 років

Опубліковано

від

Мапа України, яку було видано у Відні у 1919-му або в 1920 році у видавництві «Кристоф Райсер та сини». Художник «Verte», автор ідеї – Г. Гасенко

Прага – У чеській столиці в рамках виставки про історію української, російської та білоруської імміграції в міжвоєнній Чехословаччині виставлена унікальна мапа України, видана майже 100 років тому, на якій зображені визвольні змагання українців та їхні зусилля, спрямовані на збереження державності в добу Української Народної Республіки. Чеські фахівці кажуть, що тодішні спроби України втримати незалежну державу не мали успіху через брак підтримки з боку провідних західних держав і радять нині Україні не забувати про цей історичний урок.

Виставка під назвою «Досвід вигнання: Долі емігрантів з території колишньої Російської імперії в міжвоєнній Чехословаччині» працює в Літньому павільйоні «Hvězda» (Зірка), що на околиці Праги в мальовничому парку.

Павільйон Hvězda» (Зірка), околиця Праги

Фото: Павільйон Hvězda» (Зірка), околиця Праги

Ідея виставки – показати життя емігрантів із України, Росії та Білорусі, які приїхали до Чехословаччини в міжвоєнний період після відновлення нею свої державності в 1918 році.

Тоді та еміграція була переважно політичною – зазнали невдачі українські визвольні змагання 1917–1921 років, не встояла також і Білоруська Народна Республіка, зазнали поразки від більшовиків представники російського білого руху…

Чехословаччина тоді була демократичною державою і президент Томаш Масарик дав прихисток політемігрантам. Життя цих трьох діаспор було повноцінним: клуби, культурні та наукові установи, мистецтво, спорт… Усього з колишніх теренів Російської імперії виїхало до Європи два мільйони людей, рятуючись від переслідувань з боку більшовиків, а також втікаючи від воєн.

«Молода чехословацька держава на початку 1920-х років допомагала іммігрантам з колишньої Російської імперії, не дивлячись на їхню національність. Чехословацька держава також навала підтримку освітнім закладам цих діаспор. Українська імміграція була дуже сильною в Чехословаччині і деякі інституції переїхали сюди з Відня – скажімо, Український вільний університет», – зазначив в інтерв’ю Радіо Свобода куратор виставки Якуб Гаузер.

«Україна була у вогні»

На виставці представлена унікальна й дуже рідкісна мапа України, на якій показані спроби українців вберегти державність періоду УНР і апетити різних сусідів щодо розшматування українських земель.

«На зламі 1920 року в багатьох країнах вже був мир, але не в Україні. І цей іронічний заголовок «Світовий мир на Україні!» свідчить, що, можливо, в багатьох країнах Європи після завершення Першої світової війни вже було спокійно, але не в Україні. Це дуже контрастувало з Чехословаччиною, яка вже на той час розбудовувала свої молоду державу. А, на жаль, Україна була у вогні, а Українська держава мала лише короткочасне існування», – розповідає Гаузер.

В нижній частині карти є напис: «Світовий мир на Україні!» – він справді виглядає, як зауважує Гаузер, дещо іронічно, адже до миру далеко – як у тих історичних реаліях століття тому, так і на самій мапі.

На Україну з півночі зазіхають більшовики, зі сходу – білогвардійці. Вгорі мапи – полум’я вогню.

«На карті бачимо, як проти України воюють більшовики, а також білогвардійці під царським прапором. Цікаво, що більшовики та білогвардійці хоч і воювали між собою, але й ті, й інші воювали проти України – ось в якій важкій ситуації Україна тоді була!» – пояснює Гаузер.

На карті видно, що на українські землі зазіхають також і сусіди із заходу та південного заходу.

«Це, звичайно, не класична (топографічна) карта. Це також і політичний плакат. В той час виготовлення такого типу карт чи плакатів було дуже поширеним. Тому там такі трохи перебільшені фігури російських, румунських, польських вояків», – каже куратор виставки Якуб Гаузер.

Історія самої мапи

Мапа видана у Відні майже сто років тому – вочевидь, або у 1919-му, або у 1920 році у видавництві «Кристоф Райсер та сини». Художником є «Verte» і малював він її у Відні, бо поруч із його підписом є і напис «Wien» в нижньому правому куточку. А автором мапи – себто, автором ідеї, є, як написано на карті, Г. Гасенко. Цей примірник мапи зберігається у Слов’янській бібліотеці у Празі.

В інтернеті можна дізнатися, що людина з таким іменем – Юрій (Георгій) Гасенко – була політичним та культурним діячем доби УНР. Гасенко був особистим ад’ютантом Симона Петлюри, був членом делегації Української Центральної Ради на мирних переговорах у Бресті.

Гасенко був також послом із особливих доручень при Міністерстві закордонних справ УНР, а також виконував різні дипломатичні доручення в Австрії, Німеччині, Італії, Швейцарії та інших країнах. Звідси, вочевидь, і знання і розуміння зовнішньополітичної ситуації довкола України в ті важкі для неї часи.

Гасенко працював у посольстві УНР в Румунії, а також жив у Чехословаччині та Німеччини, а потім перебрався до Франції, де помер на початку 1930-х років.

«Карта показує трагічну історію України тієї доби. І вона також ніби промовляє до наших часів. Через різні імперіалістичні прагнення інших країн Україна не змогла втримати незалежну державу», – каже Гаузер.

Сучасне звучання

Карта також має досить і сучасний відгук, адже Україна протистоїть російській агресії на сході ось вже понад три роки. Майже три з половиною роки минуло від окупації Криму Кремлем.

Фото: На карті Крим чітко вказаний як територія України

Є сили й політики і в країнах-західних сусідах України, які виношують плани повернення під свій контроль українських земель або лунають вимоги щодо надання автономії територіям, де живуть етнічні громади, споріднені з сусідніми з Україною країнами.

«Звичайно, дуже важко порівнювати ситуацію, яка існувала 100 років тому, з нинішньою. Наприклад, відносини між Україною та Польщею в ті часи були набагато складнішими, аніж зараз. Але якщо говорити про нинішню російську агресію проти України, то в деяких аспектах історія справді повторюється», – каже Гаузер.

А професор Колумбійського університету (США) Їржі Пехе зазначає, що ключовим фактором того, що Україні не вдалося утримати державність 100 років тому були відсутність підтримки з боку провідних західних держав.

«Підтримка західних держав є ключовою. На відміну від націй, які входили до Австро-Угорської імперії і мали певну автономію, Україна цього не мала в Російській імперії і була менш готова до державності в ті часи», – каже професор.

І хоча серед причин поразки українських визвольних змагань 100 років тому називають також брак єдності серед українців або сильних акцент на лівих соціальних вимогах при меншій увазі до потреб збереження самої державності, а також брак потужної армії в часи УНР, однак професор Пехе наголошує саме на зовнішньому факторі як надзвичайно важливому чиннику.

Фото: Репродукція мапи України, яку використовували на Паризькій мирній конференції у 1919 році

«Уроки історичної давнини, – а вони актуальні й нині! – якщо країна хоче мати успіх і мати незалежність, вона повинна збудувати міцні союзи з ключовими світовими потугами, а також і з сусідами. Бо якщо країна не матиме підтримки з боку потужних союзників, тоді її незалежність може постати перед загрозою» – наголошує Пехе.

Професор також додає: «Нині Україна в іншій ситуації, аніж 100 років тому, бо, незважаючи на російський тиск, Україна має підтримку Західної Європи, підтримку ЄС, і, на мою думку, ця підтримка повинна бути ще сильнішою, щоб нинішня України не мала такої долі, як Україна 1917-1919 років».

radiosvoboda.org / Ростислав Хотин

Історія

Французькі генерали розстрілювали земляків за опір окупантам

Опубліковано

від

Від

Париж був окупований нацистами 14 червня 1940 року, через місяць після того, як німецький вермахт увійшов на територію Франції. Через вісім днів Франція підписала акт про припинення воєнних дій проти Німеччини. Вона втрачала контроль над 60% своєї території, флот, повністю роззброювалась і зобов’язувалась утримувати німецькі та італійські окупаційні війська.

5 червня 1940 pоку почався наступ на півдні. 124 німецьким дивізіям протистояло 65 французьких. Становище Франції ускладнилось вступом у війну на боці Німеччини Італії та необхідністю відкриття фронту в Альпах. Але наступ, розпочатий італійською армією від Монблану до Середземного моря, провалився. Хоча італійська армія у 6 разів чисельно переважала французьку.

10 червня уряд втік із столиці, оголосивши Париж “відкритим містом”. Командувач столичним гарнізоном генерал Денц отримав наказ розстрілювати кожного, хто чинитиме опір німцям.

Вранці 14 червня німці без бою вступили в Париж. Маршал Петен, зайнявши 17 червня пост глави уряду, запросив у Гітлера перемир’я. У південній Франції владу було передано маріонетковому уряду Петена. Економіка країни контролювалась німецьким урядом. Капітулянтська політика уряду викликала всенародне обурення. Генерал Шарль де Голль проводив у Лондоні переговори про військову співпрацю з Англією.

18 червня він звернувся по радіо до французьких військових, котрі перебували за межами метрополії, із закликом об’єднатися для боротьби за визволення Франції. З усіх західних держав антигітлерівської коаліції Франції в роки війни довелося пережити найбільші потрясіння. За 4 роки окупації на значній території країни було зруйновано 210 тис. будинків, пошкоджено 253 тис. селянських господарств, 195 тис. промислових підприємств. Вартість франка порівняно з довоєнною зменшилась у 6 разів.

У країні нараховувалося понад 600 тис. безробітних. Процвітала спекуляція. Чорний ринок, на якому ціни в 10-20 разів перевищували державні, поглинав величезну кількість продукції.

25 серпня 1944 року після більш ніж чотирьох років нацистської окупації французька 2-а мотопіхотна дивізія і американська 4-а піхотна дивізія звільнили Париж. Опір німців був невеликий і командувач німецького гарнізону генерал Дітріх фон Хольтіц, котрий проігнорував наказ Адольфа Гітлера спалити Париж дотла, підписав у полудень формальний акт про капітуляцію. 26 серпня війська генерала Шарля де Голля пройшли переможним маршем по Єлісейських полях.

gazeta.ua

Продовжити читання

Історія

Чотири роки тому українські війська визволили від проросійських окупантів Маріуполь

Опубліковано

від

Від

Ще з самого початку втілення в життя російськими агресорами сумнівної ідеї «русского мира», а потім і в час неприкритої збройної агресії проти України Маріуполь був (та й залишається) ласим шматком для Кремля, адже це місто має надзвичайно важливе стратегічне значення.

Маріуполь – це і порт, і два металургійні комбінати (Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча та «Азовсталь») та найбільше в Україні машинобудівне підприємство – концерн «Азовмаш», продукція яких складає значну частину експорту України.

Протистояння між українцями і проросійськими сепаратистами розпочалося в Маріуполі майже одразу після втечі з України президента Януковича. Особливо проросійські сили активізувалися після так званого приєднання Криму до Росії.

Приблизно з середини квітня Маріупольська міськрада була захоплена сепаратистами, які наводили жах на місцевих мешканців, показуючи, хто в місті господар. 9 травня, виконуючи накази московських кураторів, вони штурмували міське УВС – Маріуполь перейшов під їхній повний контроль. До того ж, терористи заблокували бетонними блоками декілька вулиць у центрі міста і захопили адмінбудівлі.

Міліція, СБУ і прокуратура були повністю паралізовані, а чимало хто з силовиків вже готувався приміряти на себе російську форму за прикладом своїх кримських колег. Після подій 9 травня і фактичної втрати контролю над третім за розміром містом Донбасу – Маріуполем, Україна контролювала лише маріупольський аеродром, на якому знаходилися українські нацгвардійці, військовослужбовці Збройних Сил України та півтори сотні добровольців з батальйону МВС «Азов».

Штурм Маріуполя українське командування спочатку планувало на 23 травня 2014 року, аби надати можливість містянам проголосувати разом з іншими українцями на президентських виборах, але згодом, після аналізу наявних сил і засобів, відмовилося від цього плану. Остаточною датою початку визволення було визначено 13 червня.

У спецоперації брали участь 150 бійців спецбатальйону «Азов», 2 роти спецбатальйону «Дніпро», 2 роти Національної гвардії та спецназ МВС. Блок-пости на в’їздах до міста контролювали військові, допомога надходила також від членів Правого сектору та місцевих активістів, повідомляє Укрінформ.

Для блокування району проведення спецоперації було залучено близько 500 військовослужбовців ЗСУ та НГ. Штурм розпочався о 5-й ранку. У ході зачистки Маріуполя від проросійських найманців було ліквідовано їхні ключові опорні точки, знищено техніку та відновлено контроль над усіма захопленими спорудами, зокрема будівлею міської ради.

Відтоді, завдяки зусиллям українських військових та самих маріупольців, місто живе хоч і напруженим, але мирним життям, залишаючись вразливим для терактів, найбільший з яких стався 24 січня 2015 року. У той день терористи з артилерії обстріляли блокпости Збройних Сил України та житловий мікрорайон «Східний». Загинули 30 людей, пораненння отримали 128, серед загиблих і поранених були діти.

na.mil.gov.ua

Продовжити читання

Історія

Хроники независимости. Была ли Тузла репетицией аннексии Крыма?

Опубліковано

від

Від

До 2003 года о существовании острова Тузла не знали даже многие украинцы. В 2003 году о Тузле узнал весь мир.

Тогда, в 2003-м году, Тузла стала первым тревожным звонком будущей агрессии России против Украины. Несмотря на то, что в 2003-м уровень напряжения и угрозы был запредельно высоким, россиян заставили отступить. Украина продемонстрировала готовность дать силовой отпор в ответ на любые посягательства на ее территорию.

Это был первый острый приграничный конфликт между Украиной и РФ, едва не переросший в боевые действия. Президент Леонид Кучма экстренно прервал свой визит в Латинскую Америку, прилетел в Крым и приказал военным открывать огонь на поражение, если Россия не остановит строительство дамбы. В считанные часы Украина высадила на Тузле сотни бойцов специальных подразделений, перебросила в Керченский пролив дополнительные корабли и самолеты, а также начала боевые учения на материке.

LB.ua вспоминает ключевые моменты битвы за Тузлу, которую Украина выиграла. Спустя 11 лет Россия оккупировала Крым, но история на этом не закончена. У неё точно будет продолжение…

lb.ua

Продовжити читання

Зараз обговорюють