Зв'яжіться з нами

Історія

Цього дня, 1918 року, у Києві Директорія проголосила відновлення Української Народної Республіки

Опубліковано

від

Цього дня, 1918 року, у Києві, Директорія на чолі з Володимиром Винниченком, яка в результаті повстання повалила владу гетьмана Павла Скоропадського, проголосила відновлення Української Народної Республіки.
15 листопада 1918 року на зборах Українського Національного Союзу було сформовано Директорію – тимчасовий верховний орган УНР, який закликав до збройного повстання проти Скоропадського. Він складався з п’яти представників трьох політичних партій – Української соціал-демократичної робітничої партії (Володимир Винниченко), Української партії соціалістів-революціонерів (Федір Швець) і Української партії соціалістів-самостійників (Панас Андрієвський). Повстання почалося 16 листопада захопленням січовими стрільцями під керівництвом Симона Петлюри Білої Церкви та Фастова, а через два дні відбулись перші зіткнення військ Директорії і Гетьманату. Наступ повстанців було зупинено німецькими військами за 20 км від Києва, однак поширення антигетьманських настроїв по всій Україні і перехід на бік повсталих Запорізької та Сірожупанної дивізій, дало можливість корпусу Євгена Коновальця 14 грудня зайняти Київ. Того ж дня Павло Скоропадський був змушений зректися влади, і 19 грудня Директорія на чолі з Володимиром Винниченком урочисто в’їхала до столиці. 26 грудня Директорія проголосила відновлення Української Народної Республіки та створення уряду на чолі з Володимиром Чехівським. За час його керівництва був проголошений Акт Злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки в єдину соборну Україну; схвалено закони про державну мову, про автокефалію Української православної церкви і земельний закон, спрямований на експропріацію державних, церковних та великих приватних землеволодінь для перерозподілу їх селянам. Проте, уряд Чехівського так і не провів жодної з обіцяних соціальних реформ. Вже в лютому 1919 року Винниченка і Чехівського відправлено у відставку. Сама ж Директорія проіснувала до листопада 1920 року.

ukrinform

Реклама
Коментарі

АТО

Три года спустя: Украина вспоминает киборгов Донецкого аэропорта

Опубліковано

від

Від

Сегодня, 16 января, Украина неофициально по инициативе самих киборгов отмечает День памяти защитников Донецкого аэропорта – военнослужащих, добровольцев, медиков и волонтеров, которые совместными усилиями 242 дня удерживали оборону на территории этого объекта инфраструктуры на северо-западе Донецка.

Около 03:00 ночи 26 мая 2014 года в аэропорт зашли десятки вооруженных боевиков, которые потребовали от военных покинуть внутренний периметр ДАП. Поддержку террористам оказывали подразделения “кадыровцев”. ВСУ провели стремительную спецоперацию по зачистке аэропорта с применением снайперов и авиации.

После этого началась затяжная и изнурительная оборона рубежей и объектов.

Финальная фаза обороны ДАП стартовала 13 января 2015 года. К этому времени в результате постоянных массированных танковых и артобстрелов со стороны боевиков рухнула диспетчерская башня, изображение которой стало символом обороны аэропорта. В период 19-22 января боевики, воспользовавшись перемирием для эвакуации своих убитых и раненых, заминировали перекрытия здания и подорвали их.

По официальным данным, при обороне ДАП погибли более 200 военных. За последние несколько суток обороны ДАП погибли 58 бойцов, преимущественно в результаты финального обрушения плиты второго этажа.

Оборона ДАП длилась всего на неделю меньше, чем оборона Севастополя от фашистских захватчиков во время Второй мировой войны, и значительно дольше, чем оборона Брестской крепости. В этой горячей точке в разное время работали спецназовцы 3-го отдельного полка, десантники 79-й, 80-й, 81-й и 95-й бригад, “мехи” из 93-й и 57-й бригад, военные 90-го аэромобильного и 74-го разведывательного батальонов, бойцы батальона Днепр-1, добровольцы Правого сектора и многие другие.

ДАП и окрестности по-прежнему находятся в зоне эффективного огневого контроля ВСУ.

За стойкость и мужество защитников аэропорта 2015-2015 годов назвали “киборгами”. Художественный фильм об обороне ДАП могут выдвинуть на Оскар.

Источник

Продовжити читання

Історія

Оприлюднили повний список кораблів, які РФ вкрала в України

Опубліковано

від

Від

Оприлюднили повний список суден Військово-Морських Сил України, які були захоплені Росією під час окупації Криму.

Перелік надало видання “Крим. Реалії“.

1. Великий підводний човен “Запоріжжя”.

2. Протичовновий корвет “Тернопіль”.

3. Протичовновий корвет “Луцьк”.

4. Протичовновий корвет “Хмельницький”.

5. Ракетний корвет “Придніпров’я”.

6. Великий розвідувальний корабель “Славутич”.

7. Протидиверсійний катер “Феодосія”.

8. Катер-торпедолов “Херсон”.

10. Рятувальне буксирне судно “Кременець”.

11. Рейдовий буксир “Дубно”.

12. Великий гідрографічний катер “Сквира”.

13. Судно-нафтосміттєзбирач “МКС-482”.

14. Рейдовий катер пр. 1394а “РРКа-603”.

15. Плавучий кран “Каланчак”.

16. Навчально-тренувальне судно “Велика Олександрівка”.

17. Рейдовий роз’їзний катер “РК-1931”.

18. Базовий тральщик “Маріуполь”.

19. Ракетний корвет “Кременчук”.

20. Протичовневий корвет “Ужгород”.

21. Суховантаж-баржа “Новгород Сіверський”.

22. Морський катер “Конотоп”.

23. Морський водноналівной танкер “Бахмач”.

24. Морський збройовий транспорт “Джанкой”.

25. Морське водолазне судно “Волиногорськ”.

26. Рейдовий катер “РВК -1935”.

27. Малий гідрографічний катер “МГК-1694”.

28. Базовий тральщик “Мелітополь”.

29. Рейдовий катер “РК-002”.

30. Яхта “Гермес”.

31. Яхта “Фіолент”.

32. Яхта “Ліра”.

33. Яхта “Антика”.

34. Яхта “Спрей”.

35. Яхта “Юнона”.

36. Великий десантний човен “Костянтин Ольшанський”.

37. Морський тральщик “Чернігів”.

38. Морський тральщик “Черкаси”.

 

gazeta.ua

 

Продовжити читання

Історія

Цього дня 1919 року війська російської Червоної армії захопили Харків і встановили владу Тимчасового радянського уряду України

Опубліковано

від

Від

То був початок кінця незалежної Української держави. Історія другого пришестя більшовиків в Україну почалась ще влітку 1918 року. Тоді в Таращанському та Звенигородському повітах спалахнуло повстання на чолі з Миколою Шинкарем проти влади гетьмана Скоропадського, інспіроване двома українськими партіями: соціал-демократами та есерами. Повстання було придушене частинами німецької армії та гетьманської державної варти. Лідери соціалістів зрозуміли, що самотужки Скоропадського їм не здолати. Потрібні були союзники ззовні. Тож бунтівники почали шукати контактів із московськими більшовиками. 13 листопада в Києві таємно було обрано Директорію, яка мала очолити заколот проти гетьмана Скоропадського. А перед тим, 11 листопада, Раднарком червоної Росії постановив у десятиденний термін розпочати наступ «на підтримку робочих та селян України, що повстали проти гетьмана». Після повалення Скоропадського уряд Директорії стикнувся з тим, що на зміну австрійсько-німецьким окупантам в Україну увійшли війська більшовицької Росії. Українські військові благали уряд сконцентрувати зусилля проти червоної навали, однак голова Директорії Володимир Винниченко вважав, що це лише посилення розвідувальної діяльності на фронтах. Вже після падіння Харкова Директорія таки надіслала Москві ноту протесту. На що отримала відповідь, мовляв, ніяких військ радянської Росії на теренах України немає, а воєнні дії відбуваються між арміями УНР та українського радянського уряду. Війну Росії Директорія оголосила тільки 16 січня. На той момент вже були втрачені Харків та Чернігів. Захопивши 5 лютого 1919 року Київ, більшовики до кінця травня встановили Радянську владу на більшій частині території України.

ukrinform

Продовжити читання

Зараз обговорюють