Зв'яжіться з нами

Історія

ТЕРИТОРІАЛЬНА ОБОРОНА КРАЇНИ: БРИТАНСЬКИЙ ДОСВІД

Опубліковано

від

Витоки появи у Великій Британії сил територіальної оборони сягають епохи середньовіччя. У новітній історії офіційною датою їх заснування вважається 1 квітня 1908 р., коли на підставі закону «Про територіальні та резервні сили», прийнятого роком раніше, у британській армії були проведені певні військові реформи. Згідно з цим законодавчим актом, відбулося об’єднання цивільних Добровольчих сил та кавалерійських підрозділів Територіальних добровольчих частин йоменів, а колишня міліція перетворилася на спеціальний резерв регулярної армії. З початком цього процесу була уніфікована штатна структура різнорідних підрозділів, які отримали однакову військову форму, екіпірування та оснащення і після реорганізації стали територіальними батальйонами регулярної англійської армії. Водночас, кілька полків зберегли свою унікальність та залишили деякі ознаки ідентичності. На час створення територіальні сил нараховували у своїх лавах 269 тисяч осіб. Їх основним завданням була територіальна оборона Британських островів, окремі підрозділи залучалися до охорони правопорядку в містах та селищах у ролі констеблів та бальї. Пізніше функції територіальних сил розширювалися й особовий склад став залучатися до посилення регулярних частин британської армії.

Підрозділи «територіалів», як правило, несли службу лише у межах власної країни, але у період Першої світової війни понад 70 батальйонів добровільно вирушило воювати на французькому театрі воєнних дій, а потім – до Єгипту, Індії та інших колоній Британської імперії.

У 1918 р. територіальні сили були розформовані, але вже за два роки почався новий набір до цього формування, яке отримало назву Територіальна армія (ТА). З врахуванням тогочасних реалій, у складі ТА зменшувалась кількість піхотних батальйонів та кавалерії. Замість скорочених частин створювались артилерійські підрозділи, на озброєння «територіалів» надходили бронеавтомобілі. У 1922 р. були сформовані 2 бригади протиповітряної оборони, які мали захищати Лондон від нальотів ворожої авіації.

Під час Другої світової війни чисельність ТА збільшилась майже вдвічі – до 440 тисяч осіб. Після її закінчення «територіалів» знову скоротили, та з початком холодної війни британський уряд був змушений зміцнювати допоміжні сили британської армії, створюючи навіть нові підрозділи ТА (зокрема, у Північній Ірландії). У 1950-і роки частина армійських резервістів брала участь у Корейській війні та у військовому конфлікті, відомому як Суецька криза.

У 1967 р. відбулася наступна реорганізація ТА з ліквідацією її полкової та дивізійної структури. Підрозділи новоствореного Територіального та добровольчого армійського резерву (TДАР) були розділені на чотири категорії:

TДАР I – могли бути використані для проведення будь-яких операцій;

TДАР II – могли бути задіяні в операціях НАТО, зокрема, для підтримки рейнського угрупування британської армії на території ФРН;

TДАР III – суто територіальна оборона;

TДАР IV – корпус підготовки офіцерів-резервістів.

У 1998 р., за висновками Стратегічного оборонного огляду, чисельність ТА поступово піддавалася скороченню і на 2006 р. становила 34 тисячі осіб. За штатним розкладом мало бути 42 тисячі, але британці неохоче записувались на службу в «територіали».

У відповідності до плану «Майбутні резерви-2020», розробленого міністерством оборони Великої Британії у 2011 р., були передбачені певні зміни у системі підготовки армійських резервістів (за прикладом підрозділів Національної гвардії США). ТА вкотре змінила назву, ставши тепер Армійським резервом (АР). Також заплановано, що його кількість складатиме 35 тисяч резервістів при 84 тисячах військовослужбовців Сухопутних військ ЗС Великої Британії (на 2017 р. це співвідношення оцінювалось, як 26 тисяч до 80 тисяч).

АР поділяється на три види підрозділів: національного рівня, регіонального рівня і так звані спонсоровані. Усього в країні — 236 підрозділів АР, дислокованих у 206 містах. Підрозділів першого рівня – лише 14, і вони більш спеціалізовані, ніж регіональні. Посади у них адресовані кандидатам, які мають відповідний досвід та кваліфікацію у громадянському житті, за такими напрямками: зв’язок, медицина, інженерні науки, управління персоналом, логістика, розвідка (зокрема, лінгвістика). Обов’язковий термін навчання становить як мінімум 19 днів (зазвичай, складається з двох вихідних та 15 днів щорічного тренувального табору). Недоліком служби у цих підрозділах є те, що «територіалам» доводиться подорожувати на значну відстань до свої частин. Водночас усі витрати на відрядження відшкодовуються, а кількість навчань протягом року менша, ніж у підрозділах інших видів.

Підрозділи регіонального рівня (їх налічується 222) розосереджені по всій країні і мають різну спеціалізацію: піхотні, технічні, логістичні, зв’язку. Більшість з них не потребують спеціальних навичок. Обов’язковий термін навчання становить як мінімум 27 днів (зокрема, два тижні щорічного тренувального табору), яке проводиться у вихідні дні, а іноді й у вечірній час.

Останній вид підрозділів створюється на основі угоди між компанією та МО Великої Британії. Особи, які висловили бажання проходити службу в АР, продовжують працювати за своїми цивільними спеціальностями, але у рамках завдань, поставлених перед АР. Близько 2 тисяч таких резервістів служили в Іраку та Афганістані.

Для добровольців, які хочуть долучитися до АР, існує спеціальний веб-сайт — http://www.armyjobs.mod.uk. На цій сторінці викладені базові вимоги до кандидатів: вік від 17 до 43 років; громадянство Великої Британії, Ірландії чи однієї з держав Британської Співдружності; 5-річний ценз проживання у країні на момент подачі заяви про прийом до АР.

Якщо кандидат відповідає цим вимогам, він повинен звернутися до Військового бюро інформації і кар’єри, яке є першим етапом на шляху до служби у АР, і пройти там співбесіду з одним із професійних радників стосовно усіх аспектів цієї служби. Потім доброволець має зробити наступне. По-перше, вибрати вид підрозділу (найпростіше можна потрапити до підрозділів регіонального рівня, які набирають особовий склад з місцевих жителів). По-друге, встановити контакт з вибраним підрозділом і домовитися про його відвідання для вивчення умов і прийняття остаточного рішення про вступ на службу. По-третє, отримати запрошення на кваліфікаційну співбесіду. Якщо доброволець вибирає підрозділ національного рівня, то йому прийдеться пройти її вже під час відвідання підрозділу. По-четверте, виконати фізичні та психологічні тести. У разі їх успішного виконання, особа вважається формально прийнятою до АР і може розпочати базову підготовку.

Кандидати на офіцерські посади, крім зазначеного, повинні мати ще й вищу освіту і виконати низку тестів на придатність і вміння керувати підлеглими. У разі отримання позитивної оцінки, такі кандидати проходять курс підготовки, який складається з декількох модулів і загалом триває 59 днів, у навчальному центрі або у Королівській військовій академії у Сандхерсті.

Базова підготовка для тих, хто вже зарахований на службу до АР, зазвичай, триває близько року. У підрозділах регіонального рівня вона проходить у вихідні у самому підрозділі або в одному з багатьох міжрегіональних навчальних центрів АР. Для бійців підрозділів національного рівня ця підготовка проводиться на подібних засадах на базі підрозділів регіонального рівня або на централізованих чотиритижневих курсах. У ході базової підготовки «територіали» вивчають статути, військову термінологію, основи тактики, штатне озброєння, правила першої допомоги, картографію. Підготовка завершується двотижневими табірними зборами при одному з армійських навчальних центрів та виконанням серії випускних тестів. Після цього боєць АР відбуває у розпорядження свого підрозділу, де й проходить службу, згідно з визначеними обов’язками.

За участь у навчаннях «територіали» отримують грошову винагороду, яка розраховується на основі річного грошового забезпечення солдата регулярної армії з тією ж спеціальністю, військовим званням та досвідом. Гроші виплачуються один раз на квартал за кожний повний день навчання. Новобранець АР отримує 35 фунтів стерлінгів за день, після закінчення базової підготовки сума збільшується до 43 фунтів стерлінгів, а потім зростає залежно від посадових обов’язків та звання. Раз на квартал також компенсуються витрати на поїздки, харчування тощо. Після виконання вимог проходження мінімального річного навчання (27 днів у підрозділі регіонального рівня або 19 днів у підрозділі національного рівня), «територіал» отримує щорічну додаткову винагороду, яка протягом п’яти років може зрости від квоти 424 до понад 1600 фунтів стерлінгів.

Якщо боєць АР бере участь у зарубіжних операціях, він отримує доплату за різницю з його цивільною заробітною платою (якщо вона є) і право на оплачувану відпустку при поверненні.

Крім фінансових переваг, АР пропонує «територіалам» додаткові бонуси: екскурсії з пригодами, заняття спортом або товариські заходи (вечірки для друзів і рідних). Екскурсії організовуються у навчальних центрах як за кордоном, так і у Великій Британії, зазвичай, у рамках відпочинку під кінець навчального процесу. Вони фінансуються різними спортивними товариствами АР, а «територіали» мають можливість отримати додаткові кваліфікації, наприклад, з дайвінгу, стрибків з парашутом чи альпінізму. Наступним бонусом є можливість займатися індивідуальними чи командними видами спорту. Кожний підрозділ АР має власних інструкторів з фізичного виховання, які допомагають «територіалам» вибирати та розвивати спортивні уподобання.

Володимир Паливода, старший науковий співробітник
відділу проблем національної безпеки
Національного інституту стратегічних досліджень

opk.com.ua

Реклама
Коментарі

Історія

Французькі генерали розстрілювали земляків за опір окупантам

Опубліковано

від

Від

Париж був окупований нацистами 14 червня 1940 року, через місяць після того, як німецький вермахт увійшов на територію Франції. Через вісім днів Франція підписала акт про припинення воєнних дій проти Німеччини. Вона втрачала контроль над 60% своєї території, флот, повністю роззброювалась і зобов’язувалась утримувати німецькі та італійські окупаційні війська.

5 червня 1940 pоку почався наступ на півдні. 124 німецьким дивізіям протистояло 65 французьких. Становище Франції ускладнилось вступом у війну на боці Німеччини Італії та необхідністю відкриття фронту в Альпах. Але наступ, розпочатий італійською армією від Монблану до Середземного моря, провалився. Хоча італійська армія у 6 разів чисельно переважала французьку.

10 червня уряд втік із столиці, оголосивши Париж “відкритим містом”. Командувач столичним гарнізоном генерал Денц отримав наказ розстрілювати кожного, хто чинитиме опір німцям.

Вранці 14 червня німці без бою вступили в Париж. Маршал Петен, зайнявши 17 червня пост глави уряду, запросив у Гітлера перемир’я. У південній Франції владу було передано маріонетковому уряду Петена. Економіка країни контролювалась німецьким урядом. Капітулянтська політика уряду викликала всенародне обурення. Генерал Шарль де Голль проводив у Лондоні переговори про військову співпрацю з Англією.

18 червня він звернувся по радіо до французьких військових, котрі перебували за межами метрополії, із закликом об’єднатися для боротьби за визволення Франції. З усіх західних держав антигітлерівської коаліції Франції в роки війни довелося пережити найбільші потрясіння. За 4 роки окупації на значній території країни було зруйновано 210 тис. будинків, пошкоджено 253 тис. селянських господарств, 195 тис. промислових підприємств. Вартість франка порівняно з довоєнною зменшилась у 6 разів.

У країні нараховувалося понад 600 тис. безробітних. Процвітала спекуляція. Чорний ринок, на якому ціни в 10-20 разів перевищували державні, поглинав величезну кількість продукції.

25 серпня 1944 року після більш ніж чотирьох років нацистської окупації французька 2-а мотопіхотна дивізія і американська 4-а піхотна дивізія звільнили Париж. Опір німців був невеликий і командувач німецького гарнізону генерал Дітріх фон Хольтіц, котрий проігнорував наказ Адольфа Гітлера спалити Париж дотла, підписав у полудень формальний акт про капітуляцію. 26 серпня війська генерала Шарля де Голля пройшли переможним маршем по Єлісейських полях.

gazeta.ua

Продовжити читання

Історія

Чотири роки тому українські війська визволили від проросійських окупантів Маріуполь

Опубліковано

від

Від

Ще з самого початку втілення в життя російськими агресорами сумнівної ідеї «русского мира», а потім і в час неприкритої збройної агресії проти України Маріуполь був (та й залишається) ласим шматком для Кремля, адже це місто має надзвичайно важливе стратегічне значення.

Маріуполь – це і порт, і два металургійні комбінати (Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча та «Азовсталь») та найбільше в Україні машинобудівне підприємство – концерн «Азовмаш», продукція яких складає значну частину експорту України.

Протистояння між українцями і проросійськими сепаратистами розпочалося в Маріуполі майже одразу після втечі з України президента Януковича. Особливо проросійські сили активізувалися після так званого приєднання Криму до Росії.

Приблизно з середини квітня Маріупольська міськрада була захоплена сепаратистами, які наводили жах на місцевих мешканців, показуючи, хто в місті господар. 9 травня, виконуючи накази московських кураторів, вони штурмували міське УВС – Маріуполь перейшов під їхній повний контроль. До того ж, терористи заблокували бетонними блоками декілька вулиць у центрі міста і захопили адмінбудівлі.

Міліція, СБУ і прокуратура були повністю паралізовані, а чимало хто з силовиків вже готувався приміряти на себе російську форму за прикладом своїх кримських колег. Після подій 9 травня і фактичної втрати контролю над третім за розміром містом Донбасу – Маріуполем, Україна контролювала лише маріупольський аеродром, на якому знаходилися українські нацгвардійці, військовослужбовці Збройних Сил України та півтори сотні добровольців з батальйону МВС «Азов».

Штурм Маріуполя українське командування спочатку планувало на 23 травня 2014 року, аби надати можливість містянам проголосувати разом з іншими українцями на президентських виборах, але згодом, після аналізу наявних сил і засобів, відмовилося від цього плану. Остаточною датою початку визволення було визначено 13 червня.

У спецоперації брали участь 150 бійців спецбатальйону «Азов», 2 роти спецбатальйону «Дніпро», 2 роти Національної гвардії та спецназ МВС. Блок-пости на в’їздах до міста контролювали військові, допомога надходила також від членів Правого сектору та місцевих активістів, повідомляє Укрінформ.

Для блокування району проведення спецоперації було залучено близько 500 військовослужбовців ЗСУ та НГ. Штурм розпочався о 5-й ранку. У ході зачистки Маріуполя від проросійських найманців було ліквідовано їхні ключові опорні точки, знищено техніку та відновлено контроль над усіма захопленими спорудами, зокрема будівлею міської ради.

Відтоді, завдяки зусиллям українських військових та самих маріупольців, місто живе хоч і напруженим, але мирним життям, залишаючись вразливим для терактів, найбільший з яких стався 24 січня 2015 року. У той день терористи з артилерії обстріляли блокпости Збройних Сил України та житловий мікрорайон «Східний». Загинули 30 людей, пораненння отримали 128, серед загиблих і поранених були діти.

na.mil.gov.ua

Продовжити читання

Історія

Хроники независимости. Была ли Тузла репетицией аннексии Крыма?

Опубліковано

від

Від

До 2003 года о существовании острова Тузла не знали даже многие украинцы. В 2003 году о Тузле узнал весь мир.

Тогда, в 2003-м году, Тузла стала первым тревожным звонком будущей агрессии России против Украины. Несмотря на то, что в 2003-м уровень напряжения и угрозы был запредельно высоким, россиян заставили отступить. Украина продемонстрировала готовность дать силовой отпор в ответ на любые посягательства на ее территорию.

Это был первый острый приграничный конфликт между Украиной и РФ, едва не переросший в боевые действия. Президент Леонид Кучма экстренно прервал свой визит в Латинскую Америку, прилетел в Крым и приказал военным открывать огонь на поражение, если Россия не остановит строительство дамбы. В считанные часы Украина высадила на Тузле сотни бойцов специальных подразделений, перебросила в Керченский пролив дополнительные корабли и самолеты, а также начала боевые учения на материке.

LB.ua вспоминает ключевые моменты битвы за Тузлу, которую Украина выиграла. Спустя 11 лет Россия оккупировала Крым, но история на этом не закончена. У неё точно будет продолжение…

lb.ua

Продовжити читання

Зараз обговорюють