Зв'яжіться з нами

Блоги

Створення навчального центру ведення бойових дій в місті

Опубліковано

від

Нещодавно російські військові на полігоні Прудбой (Південний військовий округ), провели показове навчання сухопутних підрозділів. Темою навчання було відпрацювання ведення бойових дій в місті.

В ході навчань були відпрацьовані нові тактичні прийоми основані на досвіді, який російська армія отримала в Сирії.

Наприклад відпрацьовувались питання штурму міської забудови з під прикриттям танків, використання броньованого бульдозеру, що нагортав так званий «сирійський вал» для прикриття штурмових підрозділів, і підземні переходи між будинками.

Танк замаскований під сміття:

“шахідмобіль”:

Броньований бульдозер:

Підготовка військ для ведення бою в місті набуває актуальності, оскільки театр ведення бойових дій все більше зміщується саме в цю місцевість.

В розвинутих арміях такі центри створювались починаючи з 80-х років, і  активно розвиваються і сьогодні.

Для прикладу можна привести:

Виходячи з цього можна зробити висновок про необхідність створення такого навчального центру у складі Збройних  сил України.

За період АТО Українська армія отримала досвід бойових дій в урбанізованій місцевості. Найвідоміший  приклад –  оборона донецького аеропорту.

Проте цей безцінний досвід не був проаналізований і використаний в навчальних програмах. На сьогоднішній день він використовується безсистемно, та  як окремі елементи підготовки. В збройних силах немає  окремої програми підготовки до ведення такого виду бою, а в бойовому статуті ЗСУ відповідний розділ описує ведення бойових дій в місті узагальнено.

 

Можливі варіанти вирішення проблеми:

*В Україні є декілька  безлюдних населених пунктів,  та промислових забудов які не використовуються:

Найбільш вдалим варіантом  могло бути створення навчального центру ведення бойових дій в місті, в населеному  пункті Орбіта.

Орбіта – це місто привид в Черкаській області. Воно створювалось для працівників Чигиринської АЕС, яку після подій  в Чорнобилі так і не добудували.

Орбіта має високоповерхову забудову, що дає можливість відпрацьовувати дії снайперських підрозділів в висотних будинках. Населений пункт оточений лісом та має місце для будівництва додаткових навчальних будівель і будівель для розміщення навчальних класів та техніки.






Такий центр міг би складатись з:

Навчально-імітаційного поля – ділянки міської забудови різної висотності і призначення. Облаштовані підземними переходами, укріпленнями для оборони, вогневими точками.
Адміністративних приміщень – приміщення управління навчального центру, медичний пункт, їдальня, магазин.
Бокси для техніки – навчальний центр повинен мати постійний батальйонний комплект техніки обладнанної лазерною системою імітації бою типу MILES. Підрозділи прибувають в НЦ без штатної техніки, що зменшить витрати на її перевезення залізницею.
Навчальні класи – для теоретичної підготовки де курсанти будуть вивчати теоретичні основи ведення бойових дій в місті.
Приміщення для технічного персоналу – основну частину персоналу, що обслуговує НЦ мають складати цивільні службовці. В їх функції буде покладено підтримка технічної справності навчально-імітаційного поля, прибирання, МТЗ, охорона НЦ. Також группа цивільних службовців може виконувати роль “умовного противника”- який буде вести навчальні бойові дії з курсантами.
Науковий центр бойових дій в місті – науковий підрозділ НЦ, що комплектуєтся військовослужбовцями. На цей підрозділ покладаются функції вивчення та узагальнення досвіду ведення бойових дій в місті іноземними арміями, та частинами ЗСУ; розроблення методичних рекомендацій та навчальних програм для НЦ; дослідження нових тактичних прийомів ведення бойових дій в місті (рекомендації що до внесення змін у відповідний розділ бойового статуту ЗСУ).
Центр імітаційного моделювання – підрозділ що проводить командно-штабні навчання (компютерне моделювання) за тематикою підготовки НЦ

Переобладнання існуючого населеного пункту вимагає менших фінансових витрат, ніж будівництво аналогічного центру з нуля.

*в деяких вказаних населених пунктах продовжують жити незначна кількість людей, а Поліське знаходиться в зоні підвищеної радіаційної небезпеки.

** в статті використані фото alexfoto.com.ua

автор:MARINER

mil.in.ua

Блоги

Пару слів про “Варту” – #перемога-машину, з якою у нас тут армійці постійно селфачаться на передку, “бо її нема на передку”

Опубліковано

від

Від

Порівнюватиму з “козаками”, на яких ми відкатали вже більше року, і з якими в АТО теж усі селфачилися, “бо їх там не було”. По-перше, порівняно з “Козаком” у “Варти” збільшена проходимість. Спокійно проїжджали по такому болоту, де інший транспорт би по-любому застряг. Звісно, здуру можна і х..й зламать, себто втопити машинку в найближчій калабані, але вцілому там, де не пройде “Козак”, “Варта” спокійно проїде. В першу чергу, за рахунок того, що у “Варти” високий кліренс, але при цьому непоганий баланс. Хоча проходимість у БТР-3 все-таки вище, 8-колісна база, як не як.

По-друге, обізнані з анатомією людини конструктори нарешті присобачили на бронеавтомобіль підвіску, і тепер ти не рахуєш дупою кожну вибоїну, не відкушуєш собі язика, з тебе по дорозі не випадає обід, і тому подібне. Це мега-круто.

По-третє, у “Варті” овер-дофіга місця. Дев’ять чоловік плюс кулеметник на турелі та водій, і ще лишається багато місця щоб завантажити шмотки, БК, рабів, дрова, воду, продукти, а також косулю, підстрелену невідомою третьою силою в посадці, та обломки безпілотника 🙂

Варта десантне відділення

Крім того, машина обладнана корисними технічними наворотами, в тому числі – системою пожежогасіння з сенсорами задимлення (кажуть, хлопці перевіряли – вона працює… гиги).

“Варта” – велика. Тупо величезна. Тому її використовують здебільшого для доставки особового складу і всіляких припасів у тій зоні, де рідко стріляють танки, ПТУРи і РПГ. Стрілковка та уламки “Варті” в принципі до сраки, бо вона броньована і важить більше за БТР – майже 17т. Коробка – механіка.

На турель можна поставити ПКМ, є також бійниці, в які можна покурити, якщо хочеш перевірити систему пожежогасіння (там два балони по 40 атмосфер, буде весело). А найголовніше, всі, хто бачить цю махіну на дорозі, робить такі очі: О_о. Двері важкенні – за одну поїздку можна біцуху як у Шварца накачати, що скоріше перевага ніж недолік. Шварц одобряє.

Фотка авторська, але в принципі усе є в гуглі та демонструвалося на нещодавній виставці озброєння. Мій висновок? Норм тачка. Як вийду на пенсію, куплю собі на гражданку, буду по клубах кататися, з велетенською наліпкою “ПТН ХЛО”, ги. І екскурсії на терикони возитиму, коли все скінчиться. Але це вже зовсім інша історія.

Автор: Starsky Charitton

 

mil.in.ua

Продовжити читання

Блоги

Створення військ для ведення бойових дій в місті

Опубліковано

від

Від

Свого часу радянська армія стала першою в світі, яка створила повітряно-десантні війська. Вона активно розвивала теорію застосування та озброєння нового роду військ. Згодом такі війська були створені майже у всіх арміях світу, і існують до теперішнього часу.

Сучасний театр бойових дій все більше зміщується в урбанізовану місцевість. Це вимагає виокремлення окремих частин піхоти для дій саме таких умовах.

Необхідність створення

Створення спеціалізованих мотопіхотних частин для ведення бойових дій в урбанізованій місцевості, викликане необхідністю введення в програму підготовки таких частин спеціалізованої (вузькопрофільної) підготовки для ведення бойових дій в місті. А також оснащення таких частин спеціалізованим спорядженням та військовою технікою.

Пристосоване для бойових дій в місті озброєння (та спорядження) підрозділів міського бою, буде обмежувати їх можливості на класичному театрі бойових дій.

Наприклад вони будуть не ефективними: на відкритих ділянках місцевості – їх підготовка буде базуватись на штурмі будівель, бою на коротких дистанціях, дій у складі малих штурмових груп; при наступі або маневрі з подоланням водних перешкод – у них буде відсутня важка інженерна техніка для подолання водних перешкод (у місті вона буде не потрібною); при проведенні рейдів – вони будуть мати важку техніку, що ускладнює швидкість руху; також підрозділи міського бою не матимуть далекобійної артилерії.

І навпаки, існуючі механізовані (мотопіхотні) та танкові частини – не мають спеціального спорядження та озброєння для ведення бойових дій в місті.

Існуючі піхотні частини можуть виконувати класичні тактичні елементи: оборона, наступ на відкритих ділянках місцевості; форсування водних перешкод; рейди, оточення противника; підтримка вогнем штатних БрАГ* на великі дистанції.

В урбанізованій місцевості «класична піхота», буде виконувати функції оточення населених пунктів, їх блокування, та вогневу підтримку силами БрАГ. А частини «міського бою» за потреби, будуть здійснювати штурм цих населених пунктів. І ведення бойових дій в них.

Враховуючи сучасний бойовий досвід, російські військові побачили, що існуючі інженерні частини не відповідають вимогам для виконання окремих бойових задач – інженерній підтримці наступаючих військ (бойових дій в місті). І створили спеціалізовані інженерні частини, з відповідною технікою та спорядженням для виконання таких задач.

Доцільно, враховуючи позитивний російський досвід створення спеціалізованих інженерних частин штурму та розгородження, створити і спеціалізовані піхотні частини для виконання специфічних бойових задач.

Особливості озброєння та техніки

Головною відмінністю від існуючих піхотних частин, і головною причиною створення частин для ведення міського бою як окремого роду військ – є необхідність у оснащенні їх озброєнням та спорядженням, спеціально пристосованим до такого виду бою.

Озброєння частин міського бою повинно відповідати театру бойових дій, для якого цей рід військ буде створюватись.

Бронетехніка. Доцільним бачиться знаходження в штаті таких частин важко-броньованої техніки та танків.

Бронетехніка для дій в місті повинна мати максимальний захист. Обов’язково оснащуватись КАЗ**. Вона може мати менші ніж у механізованих (мотопіхотних) частин, обмеження по вазі – так як тактика застосування частин міського бою не буде передбачати наприклад форсування водних перешкод, здійснення швидкісних маршів, авіатранспортабельність. Тобто техніка може бути важчою – а значить мати більший захист.

Бойові машини піхоти. В штаті частин міського бою доцільно мати важкий батальйон озброєний важкими бойовими машинами піхоти ВМПТ типу ТБМП-64, «Намер», російська Т-15.

Важкі БМП мають значно кращий захист десанту, особливо в умовах коротких дистанцій бою. Також на важкі гусеничні платформи можна встановлювати навісне інженерне обладнання , для подолання міських завалів.

ізраїльський бажкий БТР Намер:

російська важка БМП Т-15:

ходовий макет української важкої БМП ТБМП-64:

важка гусенична платформа Азовець:
Танки. Незважаючи на те, що танки вважались застарілим видом озброєння, вони показали високу ефективність в сучасних збройних конфліктах на Донбасі та в Сирії. В Сирії танки (навіть застарілі) дуже ефективно показали себе в боях в міській забудові. Вони стали основним інструментом безпосередньої артилерійської підтримки піхоти в міській забудові.

Виконання невластивої для танків функції артилерії викликане короткими дистанціями вогневого ураження в місті, на яких звичайна артилерія не могла діяти. А міномети не мали такого захисту і маневреності. Це підтверджує необхідність введення танків в штат підрозділів міського бою.

Проте танки для бою в місті також повинні мати свої особливості:

Посилений захист з усіх напрямків (дах, задня напівсфера), а не тільки передня напівсфера, як у більшості сучасних танків.
Навісне обладнання для пророблення проходів в завалах, стінах.
Підвищений захист від піхоти противника (відстрілювані осколкові боєприпаси з ПУ на башті, димові завіси, кулеметне озброєння для враження піхоти, лазерні системи протидії снайперам)
Посилений захист оптичних прицілів від осколкового ураження
Системи РЕБ для протидії радіокерованим мінам
БІУС – бойова інформаційно-управляюча система поля бою. Для ведення бою у складі єдиної інформаційної системи (розвідувально-бойової системи).
Введення в боєкомплект танків спеціальних боєприпасів осколкової дії, з різними типами підривачів

В ході застосування танків в міській забудові, був виявлений їх суттєвий недолік – велика довжина ствола. Це створювало складність при маневруванні танків на ділянках зі щільною міською забудовою.

Можливо вирішення цієї проблеми лежить в площині заміни основного озброєння. Перспективним озброєнням для «танку міського бою» можна вважати мінометне.

Гармата на зразок 2С9 «Нона-С» , але в більшому калібрі дозволяла б вести вогонь по навісній траєкторії «по мінометному», – на короткі дистанції, наприклад через будинок по сусідній вулиці. І прямим наведенням «по танковому», що дозволяло б виконувати задачі безпосередньої вогневої підтримки піхоти.

Робототехніка. Необхідна складова озброєння військ міського бою. Наземні бойові роботизовані платформи, є перспективою озброєння піхотних частин. І в першу чергу вони необхідні для бою в місті. Вони дозволять зменшити втрати особового складу.

В Україні роботи по створенню подібної техніки вже ведуться. Декілька років тому був представлений багатоцільовий тактичний комплекс «Фантом».Не зважаючи на його ніби іграшковий вигляд (що притаманно для всієї дослідної техніки), і обмежені можливості бойового застосування – подібні комплекси є найперспективнішим напрямком озброєння для піхоти.

В майбутньому вони замінять частину людей на полі бою, і зможуть виконувати всі завдання, які зараз виконують піхотинці.

Наземні роботизовані платформи розвиваються за всіма напрямками: ударні, розвідувальні, евакуаційні, транспортні, інженерні та інші.

Для прикладу, наш головний противник також активно працює над новими наземними бойовими платформами.Введення в штат частин бойових дій в місті наземних роботизованих платформ – є необхідною умовою.

Особливості спорядження

Як і десантно-штурмові , і гірсько-піхотні війська – війська для ведення бойових дій в місті повинні мати спеціалізоване спорядження.

На відміну від «звичайної піхоти» – вони повинні мати засоби індивідуального захисту вищого класу 6+. Також спорядження повинно враховувати проти-осколковий захист обличчя.

Спорядження повинно включати в себе датчики для дій кожного військовослужбовця у складі єдиної інформаційної системи управління боєм. А саме:

Датчик «свій-чужий»
Датчик «живий-мертвий/поранений»
Датчик місцезнаходження GPS
Відеокамера (для надання додаткової інформації в центр управління)

Такий принцип комплектування індивідуального спорядження вже використовується у російському комплекті екіпірування ОВР-3Ш*****. Яким забезпечуються військовослужбовці батальйонів штурму і розгородження ЗР РФ.

У складі комплекту ОВР-3Ш вже використовуються вище перелічені датчики. Що підвищує ефективність застосування таких підрозділів.Варіант ОШС

Як один з варіантів (!)**, пропонується розглянути організаційно-штатну структуру полку для ведення бойових дій в місті:

Управління
Штабна рота (зв’язку та медичного забезпечення)
Легкий батальйон (МБ)
Важкий батальйон (МБ)
Інженерно-штурмова рота
Розвідувальна рота
Батальйон вогневої підтримки
Ремонтна рота
Рота МТЗ

важкий механізований батальйон (МВ):

легкий механізований батальйон (МБ):

батальйон вогневої підтримки:

розвідувальна рота:

інженерно-штурмова рота:

Переформування ДШВ

З чого можна почати створення військ для ведення бойових дій в місті? В ЗС України існує командування десантно-штурмових військ. Це об’єднання складається з п’яти бригад, та ряду інших частин. За планом до 2020 року чисельність десантно-штурмових військ повинна складати близько 30.000 військовослужбовців.

Можливості військово-транспортної та армійської авіації не дозволяють здійснити перекидання 5-ти бригад повітряним шляхом в короткий термін (і навіть однієї бригади у повному складі). Тобто використати ці частини за прямим призначенням – для проведення десантування парашутним або аеромобільним способом не дозволяють можливості авіації. Та і потребу у висадці 5-ти десантно-штурмових бригад важно уявити. За чотири роки війни навіть батальйон у повному складі не був висаджений парашутним способом. Сьогодні ДШВ використовується у якості легкої піхоти – для проведення посилення окремих ділянок фронту, проведення рейдів, штурмових дій.

Враховуючи це, доцільним було б переформування командування ДШВ наприклад у Корпус швидкого реагування (або ударний корпус – назва не так важлива).

В корпусі можна було б залишити 2-3 ДШ бригади. Наприклад 95-а для аеромобільних дій (для десантування з гелікоптерів), а 25-а для повітряно-десантних дій (важка бригада для десантування з літаків, разом з технікою).

Інші частини переформувати для ведення бойових дій в місті. Оснастивши їх відповідною технікою і спорядженням. Також переформувати інженерно-саперний батальйон КДШВ в інженерно-штурмовий (за досвідом ЗС Росії).

Крім того необхідно створити НАВЧАЛЬНИЙ ЦЕНТР БОЙОВИХ ДІЙ В МІСТІ

покинуте українське містечко Орбіта, на базі якого можна створити подібний навчальний центр:В західних арміях такі центри створені вже давно, і зараз активно розвиваються:

навчальний центр бойових дій в місті ЗС Франціїнавчальний центр бойових дій в місті ЗС США:В такому центрі механізовані (мотопіхотні), танкові, ДШВ та частин морської піхоти змогли б проходити базову підготовку. А частини для ведення бойових дій в місті – проходили б поглиблену підготовку, за своїм основним призначенням.

Висновок

Враховуючи приведені вище аргументи, буде доцільним створення у складі Збройних сил України спеціалізованих частин для ведення бойових дій в урбанізованій місцевості (в місті).

Україна могла б стати першою країною в світі, яка створить такий рід військ. Розвиваючи свою армію з поглядом на майбутнє.

Автор: MARINER

mil.in.ua

Продовжити читання

Блоги

Ракетна програма Білорусі

Опубліковано

від

Від

За часів Радянського союзу, Білоруська СРСР не мала виробництва ракетної техніки або реактивних снарядів. Вона виготовляла лише важкі колісні шасі, та деякі елементи ракетних систем наземного базування.

Лукашенко прийшовши до влади обрав курс на потужні збройні сили, і приблизно з 2000-х років почав їх активне переозброєння.

Основна частина нової військової техніки була закуплена Білоруссю у Росії, за внутрішніми цінами як для члена ОДКБ. Це в основному бойові та навчальні літаки, вертольоти, ЗРК та РЛС. Проте Білорусь намагалась отримати більш потужне озброєння, оперативно-тактичні ракетні комплекси «Іскандер».

Росія не продала Білорусі «Іскандер», ймовірно через політичні причини. Закупівля подібних систем на заході також була виключена для Білорусі у зв’язку з політичним курсом, який вона обрала.

Та незважаючи на такі зовнішні умови, керівництво білорусі знайшло вихід – закупівля ракетних систем наземного базування у Китаю.

Білорусь почала створення власної ракетної програми з закупівлі, та адаптації на шасі власного виробництва, елементів китайського ракетного комплексу GATSS (General Army Tactical Strike System).

на фото китайський ракетний комплекс GATSS:

РСЗВ «Полонез»:

Вперше білоруська РСЗВ «Полонез» була продемонстрована в 2015 році в Мінську, на військовому параді.

301-мм важка РСЗВ «Полонез» являє собою РСЗВ зі складу китайського багатофункціонального ракетного комплексу GATSS, що адаптована на білоруське колісне шасі МЗКТ-7930 «Астролог».

В білоруському комплексі використовуються китайські ракети А200, з дальністю 200 км.

ТТХ:

калібр 301-мм
дальність стрільби ракета А200 – 200 км (А300 – 290 км)
система наведення (інерціальна + GPS)
точність стрільби КВО 15-30 м (за різними даними)
шасі МЗКТ-7930 8Х8

Склад комплексу:

4 пускові установки (по 8 пускових контейнерів на кожній), на шасі МЗКТ-7930 8Х8
4 транспортно-заряджаючі машини, на шасі МЗКТ-7930 8Х8
Командний пункт батареї, на шасі МАЗ-6317
Інша техніка забезпечення

В 2016 році комплекс «Полонез» пройшов державні випробування, та був прийнятий на озброєння збройних сил Республіки Білорусь. На даний час перебуває на озброєнні 336-ї реактивної артилерійської бригади (Осиповичі).

В 2017 році, білоруські військові провели випробування комплексу «Полонез» з китайськими ракетами А300 – з дальністю стрільби 290 км* Така дальність дозволяє використовувати «Полонез» на оперативно-тактичній глибині застосування.

на фото китайський аналог “Полонезу”:

Українським аналогом «Полонеза» є РСЗВ «Вільха», державні випробування якої призначені на 2018 рік. Рівень технологій двох комплексів майже рівний. Про те офіційних ТТХ РСЗО «Вільха» поки не має** І порівняння дальності стрільби двох комплексів поки що не коректне.

Можливе придбання оперативно-тактичної ракети:

В 2017 році, в Мінську, на виставці продукції ВПК MILEX-2017, біля ТЗМ комплексу «Полонез» демонструвався макет китайської балістичної ракети М20 (зі складу багатофункціонального ракетного комплексу GATSS ).

М20 – це оперативно-тактична ракета. Вона має дальність 290 км і вагу БЧ 450-500кг.

на фото РСЗО “Полонез” поряд з балістичною ракетою М20 MILEX-2017:на фото китайський ОТРК з балістичною ракетою М20:

Подробиці цілей показу не повідомлялись, проте можна припустити, що керівництво Білорусі веде переговори що до придбання китайської ОТР М20.

Ще і 23 квітня 2009 року, в посланні до білоруського народу, та Національних зборів, Лукашенко заявив: «Мы никогда не просили у россиян «Искандеры». Мы их сами купим, как покупают во всех странах мира. Но скажу прямо: и покупать не надо — мы их сами сделаем, если надо, кроме ракет, а ракеты купим».

Тобто досить ймовірно, що ці домовленості вже досягнуті, і можливо поставка балістичних ракет в Білорусь вже триває!

Таким чином Білорусь не маючи власних ракетних технологій може (змогла) отримати власний оперативно-тактичний ракетний комплекс! Аналог ОТРК «Искандер», «Грім-2».

Налагодження власного виробництва:

За повідомленням в білоруських ЗМІ, локалізація збирання ракет комплексу «Полонез» проводиться на державному підприємстві РПУП “Завод точной электромеханики” (м. Мінськ).
Зважаючи на відсутність в Білорусі критичних технологій (тверде ракетне паливо, система наведення, лазерні гіроскопи), для виготовлення подібних ракетних систем, можна припустити, що створення комплексу «Полонез» зводиться до установки китайських блоків ракет на шасі власного виробництва. Також можливо створення та інтеграція в комплекс командного пункту білоруської розробки.

Передача Китаєм технологій виробництва ракет Білорусі малоймовірне.

Можна припустити, що в майбутньому білорусі будуть передані лише деякі технології виробництва комплексу. Частково Білорусь буде вводити у склад комплексу власні компоненти.

Проте налагодити повне збирання ракетного комплексу з власних компонентів, і не залежати від експорту з Китаю, в близько та середньостроковій перспективі Білорусь не зможе.

Загрози для України:

Знаходження Білорусі в орбіті політичного впливу Росії змушує її опосередковано підтримувати агресію Кремля в Україну. Приклади цього можна побачити в проведенні спільних стратегічних навчань «Запад-2017», що мали легенду наступальної операції. Також викрадення російськими спецслужбами українських громадян на території Білорусі, і затримання «українських шпигунів».

В такій ситуації посилення військового потенціалу Білорусі несе безпосередню загрозу Україні.

Використання РСЗО «Полонез» з ракетами А300, а також можливе надходження на озброєння ОТРК з ракетами М20 – дозволить збройним силам Республіки Білорусь вражати цілі на території України на оперативно-тактичній глибині – до 290 км. Це становить потенційну загрозу всій північній частині України, в тому числі штабам двох оперативних командувань ОК «Північ» – Чернігів, ОК «Захід» – Рівне. І місту Київ, де також знаходиться Генеральний штаб.
Підсумок

В цілому вибір Китаю, як експортера, а в подальшому і партнера для створення власних ракетних комплексів, був логічним і правильним рішенням для керівництва Білорусі.

Не маючи власного виробництва ракетних комплексів, і перебуваючи в частковій політичній ізоляції Білорусь спромоглась отримати потужне озброєння, і залучити до його виготовлення власний ОПК.

Це приклад державницького підходу до побудови потужних збройних сил. Нажаль, але треба зазначити, що в Україні реальна розбудова армії часто підміняється пустими популістичними гаслами, які не мають результату.

За роки незалежності Україна, маючи потужну ракетно-космічну галузь, не створила власний ракетний комплекс. Всі спроби створити РК Борисфен, пізніше БФРК Сапсан*** – залишились лише розмовами про «зброю стримування».

Зараз ведуться активні роботи по створенню українського оперативно-тактичного ракетного комплексу “Грім-2”. Цей проект став продовженням закритого проекту БФРК “Сапсан”.

Сподіваємось, що в 2018 році ми побачимо перші пуски нового ОТРК “Грім-2”.

* дальність 290 км обмежена міжнародними угодами про контроль над ракетними технологіями

** Підтверджених ТТХ РСЗВ Вільха не має. В різних джерелах вона вказазана від 120-200 км.

*** Програма «Сапсан» була закрита проросійським міністром оборони України Лебедевим, що зараз переховується в Росії. Це було зроблено з політичних причин.

Автор: MARINER

mil.in.ua

Продовжити читання

Зараз обговорюють