Зв'яжіться з нами

Блоги

Що відбувається з вашим мозком у бою

Опубліковано

від

Команда Task & Purpose спільно з військовим психологом підполковником Дейвом Гроссманном підготувала короткий матеріал про процеси, що відбуваються з нашим мозком і тілом до, під час та після бою.

Цей матеріал було розміщено на інтернет-ресурсі Task & Purpose.

У 2012 році відомий скай-дайвер Фелікс Баумгартнер (Felix Baumgartner) здійснив стратосферний стрибок з висоти 39 кілометрів, встановивши світовий рекорд висоти вільного падіння. Спонсор проекту – Red Bull – інвестував в цей захід більше 65 млн. доларів США. До роботи над проектом були залучені відомі вчені та інженери з усього світу, проте проект ледь не зазнав провалу. І причиною тому стали не технічні накладки, а панічний страх, який Баумгартнер відчув за кілька місяців до стрибка.

Навіть в менш екстремальних умовах, нами можуть опанувати і керувати негативні і деструктивні емоції. Світ спорту давно знайомий з цією проблемою, і тому ментальний тренінг є складовою частиною підготовки будь-якого професійного спортсмена. Коли Баумгартнер захотів скасувати стрибок, Red Bull долучив до вирішення проблеми відомого фахівця в психології реального бою (physiology of deadly combat) доктора Майкла Герваїса (Dr. Michael Gervais), якому швидко вдалося нейтралізувати страх 43-річного спортсмена. Стрибок Баумгартнера, під час якого було подолано звуковий бар’єр, пройшов успішно.

Ukrainian Military Pages “Чи можна порівняти страх, який людина відчуває в поєдинку за супер-кубок, з острахом, випробовуваним їм в бою? Відповідь, виявляється, так”, – говорить Гроссман. Task & Purpose illustration by Matt Battaglia

Баумгартнеру допомогли напрацювання в галузі військової психології, що розвинулася за десятиліття до цього. Вже починаючи з 90-х років 20 століття, американські військові приступили до вивчення психології зіткнень для пошуку інструментів, що дозволяють виробити прогнозовану і ефективну поведінку солдата в бою. Велика заслуга в успішному впровадженні цієї програми належить професору психології Військової академії Вест-Пойнт підполковнику Дейву Гроссману (Dave Grossman), який вивчав психологію і фізіологію солдата в умовах зіткнення. Результати досліджень Гроссмана детально викладені в його наукових працях і в виданих їм книгах «В бою» і «Коли вбиваєш».

«Армійське керівництво вважало це божевіллям», – розповідав Гроссман команді Task & Purpose. Вони сказали: «Тільки тому, що це працює в якихось дурних іграх, не означає, що воно буде ефективним в ситуації смертельної загрози». Ми шукали відповідь на фундаментальне питання: Чи можна порівняти страх, який людина відчуває в поєдинку за супер-кубок, з острахом, випробовуваним їм в бою? І відповіддю, яка все змінила, була – так! Все, що ми можемо використовувати в спорті, ми можемо застосувати і в реальному бою. Це одне з революційних відкриттів, що поліпшують ефективність солдата в бою».

Звичайно ж, сучасні спортсмени не вступають в смертельні двобої з часів падіння Римської імперії, але, як тут же вказує Гроссман: «Фізіологічне збудження – є фізіологічне збудження». Іншими словами, на фізіологічному рівні немає жодної різниці між підготовкою до вільного падіння з космосу або підготовкою до вибивання дверей в утримуваному бойовиками секторі де-небудь в Рамаді. В обох ситуаціях мозок і тіло переключаються в режим виживання. І в обох ситуаціях мозок навіть найбільш підготовлених людей здатний відчувати страх.

Відвага не означає відсутність страху; відвага – це, насамперед, здатність його контролювати або заміщати чимось іншим: гнівом, милосердям, зосередженістю, самопожертвою. Цю здатність у солдата можна розвинути, якщо він буде усвідомлювати, як працюють його мозок і тіло в умовах екстремального стресу. Будучи в змозі ідентифікувати ці фізіологічні процеси, усвідомлюючи їх природність, людина здатна запобігти розвитку невпевненості в собі і виникнення ступору від страху в розпал бою.

«Ми вміємо допомагати людям справлятися з наслідками пережитих подій і виліковуватися від травм, але краще робити це на випередження», говорить Гроссман. «Ми хочемо проводити вакцинацію. Але не пеніциліном. Попереджений значить озброєний. Якщо людина буде знати, що з ним станеться, це вже не зможе застати його зненацька».

Серія анімованої графіки, створеної членом Task & Purpose Matt Battaglia, допоможе зрозуміти, що відбувається з нашим мозком і тілом до, під час та після бою. Протягом декількох десятиліть Гроссман интервьюировал учасників бойових дій, працівників силових відомств для перевірки і обгрунтування висунутої ним і викладеної тут теорії. Звичайно, це лише короткий огляд. Для повного занурення в тему психології і фізіології війни рекомендуємо прочитати книги Гроссмана.

Ukrainian Military Pages Солдати готуються відправитися на патрулювання на територію противника. “Усі інтерпретують страх різними способами”, – каже Гроссман. Task & Purpose illustration by Matt Battaglia

Напередодні бою емоції кожного бійця знаходяться в стані збудження, що в свою чергу сприяє поліпшенню концентрації уваги і придушення почуття тривоги, такий стан, за словами Гроссмана, цілком природний:

«Кожен пояснює страх різними способами. Візьмемо музикантів. Один музикант говорить: «Я – розбитий в мотлох перед виходом на сцену. Мене нудить, і я відчуваю, що зараз почну блювати. Це справжній страх перед сценою». Але він досі добре виконує свою роботу, як музикант. Інший каже: «Чувак, я накачувався спиртним перед концертом. Кишки гурчать. Нерви – як струни». Обидва музиканти відчувають одне і те ж почуття страху, але одного він з’їдає, а другий мобілізується».

Але, все ж одне з найбільш поширених відчуттів серед солдатів перед боєм – це позив до дефекації, або, як каже Гроссман, – «позив до бойового випорожнення».

«В нижній частині живота будь-якої людської істоти знаходиться склад токсичних відходів» – говорить Гроссман. «Тіло прагне звільнитися від цих складових, тому що в разі травми живота, вони можуть сприяти зараженню рани і призвести до загибелі всього тіла. Тому, перед стресовою подією завжди спостерігається стресова діарея».

Ukrainian Military Pages Війська знаходяться в контакті. Ворог ініціює комплексну засідку з саморобним вибуховим пристроєм. Task & Purpose illustration by Matt Battaglia

На момент початку події тіло реагує радикально, починаючи з системи циркуляції крові – спостерігається відтік крові від поверхні тіла. Гроссман пояснює, що таким чином біологічне тіло готується до можливих пошкоджень.

Ukrainian Military PagesГотуючись до можливих пошкоджень, тіло відводить кров від поверхні. Task & Purpose illustration by Matt Battaglia

«Це спазм судин. Перед можливою втратою крові капілярами, відбувається зниження механічної активності кровообігу, в результаті чого, артерії та судини в середині тіла, можуть утримувати крові в два рази більше, ніж зазвичай. В результаті цих процесів ми можемо спостерігати блідість обличчя у бійця».

Для цього існує дві причини. Одна з них – запобігання синців, які трапляються, якщо капіляри або вени піддаються пошкодженню від удару тупим предметом. Якщо в них не буде крові – вони залишаться цілими. Але набагато важливіше те, що перенаправлення потоку крові всередину організму, допомагає, в разі периферійного поранення, вижити до закінчення бою.

«Уявіть, як 5 тисяч років тому вовк вгризається в Вашу руку», – говорить Гроссман. «Ви обрушуєте на голову звіра серію ударів каменем, захищаючи себе. Звір може покрамсати Вашу руку практично в лахміття, але якщо він не дістане до артерії, Ви не стечете кров’ю».

Ukrainian Military Pages «Всередині кожного з нас знаходиться цей звір. Коли ми стикаємося віч-на-віч зі смертельною небезпекою це тварина говорить: «О, на їх місці міг бути і ти. Будь обережний! Task & Purpose illustration by Matt Battaglia

Смерть бойового товариша – найстрашніша подія для кожного солдата. Але поки серце сумує, середній мозок – частина центральної нервової системи, що відповідає за синхронізацію інформації, яка надходить від органів чуття, з руховою активністю і контролює концентрацію нашої уваги – перемикається в режим посиленої роботи.

«Я називаю середній мозок «твариною», – говорить Гроссман. «Всередині кожного з нас знаходиться цей звір. Коли ми стикаємося віч-на-віч зі смертельною небезпекою це тварина говорить: «О, на їх місці міг бути і ти. Будь обережний!» Це фундаментальний закон виживання. Перш, ніж Ви зможете допомогти комусь врятуватися, Ви повинні подбати про себе. Тому найбільш універсальною відповіддю в такій ситуації служить щось схоже на: «Господи, дякую, що ні мене!»

Ukrainian Military Pages Коли кров відходить від переднього мозку, у цей момент Вашими діями керує середній мозок, і Ви будете робити тільки те, на що запрограмовані в результаті тренувань. Task & Purpose illustration by Matt Battaglia

«Так відбувається тому, що спазм судин також стосується і головного мозку. Коли кров відливає від обличчя, вона відходить і від переднього мозку. І ви більше не можете мислити раціонально», – пояснює Гроссман. «Я називаю це «відключкою» (в оригіналі – «condition black»). У цей момент Вашими діями керує середній мозок, і Ви будете робити тільки те, чому Ви навчилися, тільки те, на що Ви запрограмовані в результаті тренувань, ні більше, ні менше».

Таким чином, якщо солдат досягає стану «відключки» і при цьому йому бракує адекватної підготовки, виникають всі передумови для його впадання в ступор. У той же час, добре тренований солдат виконає всі належні дії для усунення загрози. «Перед обличчям явної і реальної небезпеки, переважна більшість підготовлених солдатів, стрілятиме», – стверджує Гроссман.

Ukrainian Military Pages Багато солдатів розповідають, що вони не чули звуку пострілів власної зброї під час бою. Task & Purpose illustration by Matt Battaglia

«Левиний рик – приголомшуюче і шокуюче явище», – говорить Гроссман. «Але сам лев не чує власного рику також, як і собака не чує власного гавкоту. Їх слух притуплений, також як і наш. Наш рик – це звук наших пострілів .

Ukrainian Military Pages Під дією великого стресу нерв, що з’єднує внутрішнє вухо та головний мозок, блокується, що призводить до тимчасової втрати слуху або “слухового виключення”. Task & Purpose illustration by Matt Battaglia

Це явище отримало назву «слухова вибірковість». Воно виникає в розпал бою внаслідок блокування мозком роботи нерва, що подає сигнали з внутрішнього вуха. Згідно з дослідженнями Гроссмана, 90% учасників боїв говорять про пережитий ними досвід «слухової вибірковості». «Раптом, ти несподівано опиняєшся в засідці. Бах. Бах. Бах. Постріли гучні і все пригнічують. Ти стріляєш у відповідь, бах. Твої постріли стихають, але постріли противника ти все ще чуєш».

Зір солдата також схильний до змін в ході бою. Для опису цих змін Гроссман використовує дві різні т.зв. моделі поведінки хижака – «атакуючий лев» і «динаміка вовчої зграї».

Ukrainian Military Pages Багато солдатів також розповідають, що відчувають тунельний зір під час спеки битви. Task & Purpose illustration by Matt Battaglia

Більшість солдатів відчувають синдром тунельного зору. Вони кажуть: «Атакуючий лев» – подібний ракеті з тепловою головкою наведення. Він бачить тільки одну мету, і ніколи не зіб’ється». «Це і є тунельний зір».

Іноді ж, замість концентрації на одній меті, солдат в змозі охопити все, що відбувається на полі бою в його динаміці, як вовк, що нападає разом зі своєю зграєю.

Ukrainian Military Pages Не всі солдати відчувають тунельний зір. Деякі з них бачать весь рух на полі бою, як вовк, що нападає зі зграєю. Task & Purpose illustration by Matt Battaglia

«Це і є наша мета», – говорить Гроссман. «Коли я працюю з фахівцями високого рівня, наприклад, зі спецназом поліції Лос-Анджелеса, завжди звертаю увагу на те, як вони прогресують. Практично всі з них перемикаються між цими двома моделями сприйняття: концентрація для знищення однієї основної мети, і потім повернення до комплексного сприйняття того, що відбувається».

Існує ще один досить дискусійний феномен, що стосується зору в бою, на реальності якого наполягає Гроссман. Це ефект «сповільненої зйомки».

Ukrainian Military Pages Ряд солдатів та співробітників правоохоронних органів, у яких брав інтерв’ю Гроссман, повідомили, що можуть бачити траєкторію польоту кулі. Task & Purpose illustration by Matt Battaglia

«Безліч бійців говорили мені, що вони можуть бачити політ кулі під час бою. Більшість пізніше змогли вказати точку попадання і це було б неможливо, якби вони не бачили траєкторію польоту кулі. Це не так як у фільмі «Матриця», це більше схоже на пейнтбол, де політ кулі можна спостерігати», – говорить Гроссман.

Розум пораненого бійця часто малює в його уяві ірраціональні картини або навіть галюцинації. Гроссман пояснює, що це не наслідок роботи психіки, а частина механізму виживання.

Ukrainian Military Pages Ірраціональні думки часто мотивують солдатів діяти. Task & Purpose illustration by Matt Battaglia

«Наведу випадок жінки офіцера поліції з Флориди. Під час перестрілки вона отримала десять поранень, і в один момент вона сказала собі: «Через шість місяців я виходжу заміж і ви мені не завадите!» Після чого вона застрелила обох виродків, які стріляли в неї. На службу вона повернулася через рік. Тобто це приклад ірраціональних, але одночасно мотивувальних думок».

Усвідомлення того, що хтось намагається Вас убити, мало б досить сумні наслідки, якби наше тіло і мозок не починали працювати в особливому і незвичному режимі. Але якщо Ви до цього готові, це не застане Вас зненацька.

«Існує безліч способів адаптації людей до умов бою і до необхідності вбивати. І всі ці способи працюють», – говорить Гроссман.

Один з варіантів такої адаптації – «ейфорія вижив». Почуття ейфорії, яке людина відчуває, переживши небезпечну для життя ситуацію, наприклад, інтенсивний бій. «Це природна реакція тіла: Я – живий! Цей стан можна порівняти із задоволенням від виконаної складної задачі. Ти тільки що запобіг смертельну небезпеку, зберіг своє власне життя і життя інших людей. Це нормально – відчувати задоволення від цього ».

Ukrainian Military Pages Ейфорія виживання – це природна реакція мозку на те, що людина пройшла через складу життєву ситуацію або уникла смерті. Task & Purpose illustration by Matt Battaglia

Після бою для психіки непідготовленого бійця можуть наступати наслідки, не менше згубні ніж вчасно не перев’язані рани. На них під час бою не звертаєш уваги, а після бою, коли тіло розслабляється, а кровообіг приходить в норму, вони починають кровоточити.

Ukrainian Military Pages Після події або смерті, коли тіло розслабляється, кровопотік повертається до норми, після чого відкриті рани починають кровоточити. Task & Purpose illustration by Matt Battaglia

«В результаті, ти – переможець. Ти проломив голову злому вовку. Ти переміг в бою. А потім ти розслабляєшся, стікаєш кров’ю і … вмираєш. Тому, наскільки важливо вчасно накласти на рану, яка поки що не кровоточить турнікет, настільки ж важливо пам’ятати, що тіло завжди повертається в початковий стан. Рана, що не кровоточила в запалі битви, почне бризкати пізніше. Тому важливо негайно накласти джгут якщо є поранення. Людям потрібно розуміти важливість цього».

Для багатьох учасників бойових дій справжні випробування починаються лише, коли вони опиняються за тисячу кілометрів від поля бою, пояснює Гроссман: «Виникає ситуація при якій люди спочатку відчувають ейфорію, а потім їх накриває почуття провини. Вони думають: «Я його вбив і відчував себе нормально після цього». На біологічному рівні, середній мозок – «мозок тварини» – не відчуває каяття з приводу вбивства. Але потім другий мозок – «мозок людини», – який домінує, каже мені: «Я повинен відчувати провину за скоєне». І після цього починається нескінченний процес в спробах примиритися з тим, що трапилося. Але в наших силах припинити це ходіння по колу, пояснюючи, що відсутність почуття провини після бою – це природно».

Ukrainian Military Pages Після первинного відчуття виживання ейфорія зменшується, і солдат стає винятково уразливим до почуття провини та покаяння. Task & Purpose illustration by Matt Battaglia

Ті, хто дивився фільми про війну, знайомі з явищем «повернення в минуле». Зазвичай це виглядає так: солдат, який нещодавно повернувся з війни, йде по вулиці, чує або бачить щось, що нагадує йому про битву, і в цей момент картинка переносить нас в минуле – на поле бою. Так виглядає придумана Голлівудом інтерпретація наявного психологічного явища, званого «спогад пережитого».

«Будучи дитиною, скільки разів Ви торкалися гарячою сковорідки? Один раз. Торкнувшись її, Ви скрикнули, і після цього встановився сильний неврологічний зв’язок. Середній мозок сказав: «Ніколи більше не торкайся цієї сковорідки» і Ви запам’ятали це на все життя. Але ймовірність загинути в бою впливає на психіку значно сильніше, ніж спогад про опік від сковорідки. І так само, як і в випадку з гарячою сковорідкою, вона запам’ятовується глибоко і міцно І якщо Ви не попереджені про існування такого зв’язку, Ви не розумієте, що з Вами відбувається: Ви чуєте гучний вибух, серце починає шалено битися, ви відчайдушно хапаєте ротом повітря … Ми попереджаємо бійців про можливість повторно відчути ті ж емоції і почуття, які вони відчували під час війни. Це може привести до посттравматичного стресового розладу, якщо не вжити відповідних заходів».

Багато учасників бойових дій намагаються не говорити про війну, або говорити про неї невизначено і зневажливо. Це природно. Мозок не любить заново переживати травматичні події. Але спроби сховати важкі спогади глибше, тільки підсилюють їх.

Ukrainian Military Pages Розмова з другом над кількома склянками пивами, це один з найкращих способів розподілу пам’яті від болючих емоцій. Task & Purpose illustration by Matt Battaglia

«Ви збожеволієте в спробах забути», – говорить Гроссман. «У кінцевому підсумку, це закінчиться психічним розладом. Необхідно примиритися з власною пам’яттю. Необхідно розділити пережиті події та емоції, які їх супроводжували. Одним із прийомів, що застосовуються в терапії, є прийом відволікання, суть якого полягає в тому, що розповідь про пережиті події супроводжується випиванням рідини. Прийом рідини – потужний біологічний процес, який активізує роботу середнього мозку, і дає відчуття безпеки. Повторення цього процесу кілька разів допоможе розірвати зв’язок між спогадами про події і їх емоційною складовою. Тобто поговорити про це за пивом зі своїми друзями дійсно чортовські правильно, але важливо знати міру, інакше результат зловживання алкоголем може бути зворотним».

Ukrainian Military Pages Деякі солдатів сумують за полем битви після повернення в цивільне життя, і тому вони добровільно повертаються. “Немає нічого поганого у цьому”, говорить Гроссман. “Нам потрібні ці люди”. Task & Purpose illustration by Matt Battaglia

Відразу після початку бойових дій, багато, якщо не більшість, солдат починають глибше усвідомлювати спокій і комфорт мирного життя. Бажання повертатися до них стає нестерпним. Але так буває не завжди. Деякі солдати, особливо пережили важкі бої, починають за ними сумувати. Гроссман стверджує, що в цьому немає нічого протиприродного.

«Вони подібні до бійцівських собак, які постійно шукають бійки. Я знав хлопця, який кілька разів повертався на ротацію до В’єтнаму. Він стверджував, що це самий чудовий досвід в його житті. Багатьох хлопців змусили йти до В’єтнаму, але за рідкісним винятком, нікого не змушували йти туди повторно. Вони поверталися тому що хотіли. Це було апогеєм їх життєвого досвіду. І в цьому немає нічого поганого або неправильного. Такі люди потрібні людству, а їм потрібно пишатися собою і тим, що вони робили».

http://www.ukrmilitary.com/2017/11/this-is-your-brain-on-war.html

Реклама
Коментарі

Блоги

У світі налічується до 500 приватних військових компаній

Опубліковано

від

Від

У сучасному світі приватні охоронні та військові компанії, виконуючи широке коло завдань, стали помітними й традиційними гравцями в напружених зонах і регіонах

Із середини 1990-х діяльність ПВК (приватні військові компанії) почала легалізуватися. 2008 року 17 держав підписали Документ Монтре. Це своєрідний кодекс правил — перша спроба на міжнародному рівні унормувати діяльність ПВК, створити уніфіковану основу із ключовими визначеннями для реалізації державами національних заходів у цій галузі.

Згідно з цим документом, «ПВК — це приватні підприємницькі суб’єкти, які надають військові чи охоронні послуги, незалежно від того, як вони себе характеризують. Послуги включають збройну охорону й захист людей та об’єктів, наприклад, транспортних колон, будівель та інших місць, техобслуговування й експлуатацію бойових комплексів, утримання під вартою в’язнів і консультування або підготовку місцевих військовослужбовців і охоронців».

При цьому в кожній із держав діяльність ПВК має свої особливості, а в кожної з компаній подібного профілю своє бачення цілей, завдань і можливостей для завоювання свого місця в доволі конкурентному й професійному середовищі.

Кількість приватних військових і охоронних компаній за останні десятиліття зросла до 300. Місткість світового ринку в цій галузі становить сотні мільярдів доларів. Розглянемо найбільш відомі та впливові.

ACADEMI (BLACKWATER)

Американська охоронна фірма сформувала пропозицію, попит і моду на послуги приватних військових компаній.


Заснована 1997 року колишнім спецпризначенцем Еріком Принцом разом із тренером зі стрільби Елом Кларком. У 2003 році бійці корпорації діяли в Іраку. У 2010-му компанію перейменували на Academi. Сьогодні вона є величезною військовою компанією, яка спеціалізується на замовленнях у проведенні військових операцій та супроводі вантажів. Кожен підрозділ, що входить до складу корпорації, виконує ту чи іншу функцію. Так, Blackwater Maritime Solutions готує підрозділи спецпризначення військово-морських сил багатьох країн, наприклад, Азербайджану та Греції. До складу компанії Academi входять також компанії Blackwater Airships, яка конструює безпілотники, Blackwater Armored Vehicle — легку бронетехніку, Raven Development Group займається будівельницькою діяльністю, К-9 готує службових собак. Мозком корпорації можна назвати компанію Хе Watch, що моніторить усю діяльність підрозділів корпорації, збирає інформацію про воєнні конфлікти, контрабанду зброї та інші дані, що стосуються військової сфери. Крім того, співробітники Academi допомагають у встановленні правопорядку в зонах стихійних лих.

G4S

Багатонаціональна фірма, яка надає послуги у сфері безпеки. G4S було засновано 2004 року після злиття данської компанії Group 4 Falck і британської Securicor PLC. Штаб-квартира розташована у Великобританії. Компанія є другим за розміром приватним роботодавцем у світі. Чисельність співробітників — майже 700 тис. осіб. Представництва фірми розташовані в 125 країнах світу. Спеціалізується на комерційному і гуманітарному розмінуванні й утилізації боєприпасів, розробці та виробництві електронних технологій моніторингу, зокрема програмного й апаратного забезпечення, яке використовується для відстеження правопорушників.

FDG СОRP

Fort Defence Group Corporation було засновано в США 1996 року FDG Corp. Діяла практично в усіх гарячих точках світу — Сомалі, Аденській затоці, Іраку, Гвінеї-Бісау, Ізраїлі, Палестині, Секторі Газа й Афганістані. Компанія надає такі послуги, як охорона суден і вантажів, військова логістика, морські та сухопутні перевезення, навчання спеціальних підрозділів і груп охорони для дій у районах високого ризику, військове консультування. Особлива роль в організації відведена підрозділу FDG SEAL, куди входять плавці-охоронці, які можуть протистояти тероризму на високому професійному рівні на воді та під водою.

DYNCORP
Найбільша приватна військова компанія США, яка веде свою історію від двох фірм, заснованих у 1946 році. DynCorp отримує щорічний дохід, який перевищує 3,4 млрд доларів. Персонал — понад 10 тис. осіб. Працює в таких сферах, як проведення повітряних операцій, відновлення й розвиток, технічне обслуговування та експлуатація, навчання розвідувальних органів, охоронні послуги. Співробітники компанії обслуговують також американські військові літаки і вертольоти, забезпечують повітряну підтримку в боротьбі з лісовими пожежами.
Американська приватна військова компанія, заснована 1987-го. У штаті — близько 300 колишніх американських генералів. Компанія на комерційній основі консультує у різних сферах: управління й реформування армії (в Іраку), підбору й закупівлі озброєння (у Грузії), розробки доктрин та концепцій (у Грузії), рішень ситуаційних і оперативних проблем, проведення гуманітарних операцій та військових навчань. Фірма надає послуги американському уряду і владі інших держав, діючи спільно з Пентагоном і ЦРУ. MPRI бере участь у кількох програмах створення колективних сил швидкого реагування, які зможуть проводити гуманітарні та миротворчі операції в Африці. Військову реформу фірма допомагає проводити у Нігерії.

AEGIS DEFENCE SERVICES

Британська ПВК. Заснована 2002 року. Штаб-квартира розташована в Базелі. Має офіси в Кенії, Іраку, Непалі, Бахрейні, Афганістані та США. Чисельність компанії сягає 20 тис. осіб. Головним замовником є американський уряд. Співробітники компанії займаються охоронною діяльністю в аерокосмічному, дипломатичному та урядовому секторах, а також у гірничорудній і нафтогазовій індустріях. Фірма має контракт із американським урядом, який передбачає організацію безпеки в Іраку й охорону уряду США у Кабулі.

TEAM WORKER-CREW & SR

Створена в липні 2017 року. Зареєстрована в Естонії. Основний вид діяльності — консалтинг у сфері безпеки. Основу компанії складають люди зі знанням і досвідом роботи в силових та охоронних структурах. Основна частка персоналу — українці, які були учасниками миротворчих місій, решта — 5–10 років відслужили у французькому легіоні. Усі фахівці пройшли підготовку у відповідних центрах і офіційно підтвердили власний кваліфікаційний рівень. Свою діяльність TEAM WORKER-CREW & SR починала з роботи на морі — здійснювала супровід суден на піратонебезпечних напрямках. Але останнім часом в цьому секторі відчувається демпінг цін, тому компанія переключилася на сушу. Здебільшого це Ірак і Афганістан, країни, де зараз працює найбільше людей за контрактом. Приймаючи рішення про відкриття компанії в країні Євросоюзу, враховували кілька чинників. Один із них — відсутність відповідного законодавства в Україні. Ще один пов’язаний із тим, що для багатьох зарубіжних замовників Україна поки що не є відповідним авторитетом. Це часом ускладнює вирішення низки юридичних питань, також і щодо захисту інтересів українців, які працюють у компанії.

«ГРУПА ВАГНЕРА»

У 2013 році російські менеджери ПВК Moran Security Group, що спеціалізувалася на захисті торгових суден від піратів, зареєстрували в Гонконгу ПВК «Слов’янський корпус» і набрали за тимчасовою трудовою угодою 267 співробітників для «охорони родовищ і нафтопроводів» у Сирії. Замість того співробітники «Слов’янського корпусу» взяли участь у громадянській війні в цій країні. Також «Група Вагнера» діяла в Україні — в Криму та на Сході країни, здійснюючи терористичні операції. Саме цій ПВК приписують проведення спецоперацій проти українських військ на першому етапі війни на Донбасі й знищення ряду польових командирів «ДНР»/«ЛНР», які вийшли з-під контролю московських кураторів. Служба безпеки України 7 жовтня 2017 року заявила, що бійці «Групи Вагнера» брали участь у бойових діях на Донбасі з 2014-го. За даними СБУ, вони причетні до збитого Іл-76, штурму луганського аеропорту та Дебальцевого. Було встановлено 1570 імен і даних щодо бойовиків «Групи Вагнера», також і тих, хто загинув на території України. У 2017 році «Групу Вагнера» було включено до списку санкцій США й визнано незаконним збройним формуванням.

Підготував Володимир АЛЄКСЄЄВ, «Народна армія»

www.na.mil.gov.ua

Продовжити читання

Блоги

Битва за море. Чем Украина может ответить на атаку России в Азовском море

Опубліковано

від

Від

Еще одним фронтом российско-украинской войны с марта является Азовское море, где в последнее время развернулась настоящая холодная война, которая в любой момент рискует перерасти в открытый вооруженный конфликт

Противостояние в Азовском море, которое по договору между Российской Федерацией и Украиной от 2004 г. является “внутренними водами Украины и РФ”, продолжается очень давно – по крайней мере, начиная как минимум с инцидента за остров Тузла. Периодически пограничники обменивались крайне агрессивными актами. Так, например, 17 июля 2013 г. катер береговой охраны пограничной службы России намеренно протаранил баркас с украинскими рыбаками. Рыболовецкое судно перевернулось, в результате чего погибли четыре украинца, одного удалось спасти.

Однако после аннексии Крыма в 2014 г. эта проблема серьезно обострилась. Россияне по непонятной причине решили, что они могут претендовать на исключительную экономическую зону, и поэтому суда с российскими флагами стали массово нарушать границу. До поры до времени все заканчивалось относительно мирно – такие суда просто вытеснялись нашими пограничниками.

“Нашла коса на камень” 25 марта, когда около Обиточной косы в Азовском море катер морской охраны задержал сейнер “Норд” под российским флагом. Однако при проверке документов оказалась, что посудина принадлежит Керченскому рыбпромхозу из оккупированного Крыма. Если бы корабль был приписан к тому же Таганрогу, никакого скандала не было, а тут… В общем, “Норд” отконвоировали в Бердянск, где суд арестовал судно. Как и 11 членов экипажа, у которых то ли были, то ли не были украинские паспорта. Двоих крымских моряков россиянам удалось вытянуть, выдав им фальшивые документы, по которым они улетели в Беларусь.

В ответ россияне подняли дипломатический скандал и решили, что этот случай может быть хорошим поводом для того, чтобы “отжать” Азовское море и нанести максимальный урон экономике Украины.

Однако тут им пришлось оглядываться на международное морское право, которое является одним из самых старых и самых уважаемых в мире. Задерживать украинские суда по праву сильного было нельзя, так как в ответ россиянам могли перекрыть все проливы, оставив только Керченский. Поэтому был выбран путь относительно легальный. Практически все суда под любым флагом, которые следовали в порты Бердянск и Мариуполь, стали без разбору задерживаться якобы для осмотра.

Так, по сообщению начальника службы по связям с общественностью ГП “Мариупольский морской торговый порт” Айны Чагир, “с 2 по 4 июня порт простоял без грузопереработки, поскольку флот, следующий к нам под погрузку и выгрузку, был задержан для досмотра в Керчь-Еникальском канале. В частности, теплоход “Селекта”, направлявшийся в порт Мариуполь под погрузку слябов, простоял в ожидании досмотра и прохода канала 38 часов, плюс дополнительно в Азовском море его еще на три часа останавливали для досмотра. Простой теплохода “Саузен Бриз”, который мы ожидали под погрузку глиной, составил 29 часов, а судна “Саадет С” (под выгрузку угля и погрузку слябов) – 12 часов, теплоход “Тейлвинд”, направляющийся в Мариупольский порт под погрузку слябов, – 13 часов”. Это приводит к серьезным потерям, так, простой всего лишь часа для судовладельца обходится в $5-15 тыс.

И эта практика продолжается и поныне – так, в ночь на 6 июня на маршруте из Бердянска в Алиага (Турция) российскими пограничниками на три часа был задержан турецкий сухогруз EREN C.

Однако и этого им показалось мало. В конце мая РФ демонстративно якобы для проведения учений со стрельбами закрыло судоходный район Азовского моря южнее Бердянска. Естественно, никаких учений не проводилось, а весь судопоток снова должен был менять маршруты, тратя драгоценное топливо и таким образом увеличивая расходы.

Фактически все эти действия укладываются в картинку запугивания судовладельцев с целью их отказа от работы с портами Бердянск и Мариуполь.

Кроме того, началось откровенное военно-психологическое давление на Украину. 28 мая из состава Каспийской флотилии в Керчь своим ходом прибыли два бронекатера проекта 1204 (шифр “Шмель”) и один катер проекта 1400М (шифр “Гриф”). И если “Гриф” является достаточно стандартным пограничным катером, то бронекатера проекта “Шмель” вооружены 76-мм артиллерийской установкой и предназначены не только для дозорной службы на реках и озёрах, но и для уничтожения речных судов и боевых катеров противника, содействия сухопутным войскам артиллерийско-пулеметным огнём, перевозки личного состава с вооружением при переправах и действиях в бассейнах рек, а также для действий в прибрежных мелководных районах морей.

Таким образом, и так немаленькая флотилия Береговой охраны России (на  сентябрь 2017 г. это 16 пограничных сторожевых кораблей и 37 пограничных сторожевых катеров) получила довольно серьезное усиление.

Стоит сказать, что постоянно идет и психологическая накачка – близкие к официальным кругам российские пропагандистские СМИ (в том числе, например, телеканал МО РФ “Звезда”) выдают в эфир разнообразные планы возможной войны на Азовском море. Один из вполне реализуемых – комбинированный удар российско-оккупационных сил от Новоазовска и высадка десанта российской морской пехоты в районе Бердянска. В итоге, как им видится, Украина потеряет выход и к Азовскому морю, а ДНР получит в свое распоряжение два порта. Подключился к кампании и российская марионетка Захарченко, который в открытую угрожает потопить украинский флот в Азовском море “морскими чебурашками”, намекая на некие самодельные реактивные системы залпового огня по типу тех, которые были продемонстрированы 9 мая на параде в Донецке.

Нельзя говорить, что Украина не предпринимает никаких усилий по парированию такой угрозы, однако на сегодня мы можем отвечать только ассиметрично. Так, в официальном порядке военные перекрыли часть Азовского моря “для проведения стрельб” сразу на три месяца. Ближе к театру возможных боевых действий переброшена и немногочисленная штурмовая авиация – многие из пользователей “Ютюба” оценили пролет украинского Су-25 над кромкой берега над Кирилловкой. Предприняты также серьезные меры по усилению артиллерийского компонента частей Корпуса морской пехоты.

Но в реальности на море нам противопоставить нечего – имеющийся “москитный флот” из “Гюрз” базируется в Одессе и заточен под борьбу с россиянами за Одесское газовое месторождение, захваченное весной 2014 г. Все, что у нас есть на Азовском море, – это около десятка сторожевых катеров, большая часть которых была выведена из Крыма усилиями экипажей, которые остались верны присяге. Естественно, что в открытом бою против достаточно современных российских судов они мало что смогут сделать. Ими реально организовать разве что конвоирование гражданских судов, однако и тут есть серьезные проблемы – россияне не дают повода для этого. Все-таки задержание и просто формальная проверка документов, которая растягивается на несколько часов, – это совсем разные вещи.

Таким образом, можно говорить, что в сложившихся условиях наши военные делают все, что только возможно. Однако надо признать, что в случае начала полномасштабной войны на море мы мало что сможем сделать тем нарядом сил, который есть на сегодня.

Михаил ЖИРОХОВ
Военный эксперт

dsnews.ua

Продовжити читання

Блоги

Как проводят расследование боевых операций в армии США и чем это отличается от Украины

Опубліковано

від

Від

3 октября 2017 года произошел бой, получивший мировую известность как “Засада у Тонга Тонга”. В этом бою погибло 4 американских спецназовца – “зеленые береты” и 5 подготовленных американцами нигерийских спецназовцев. 4 американца погибло, но какую бурю это вызвало в военных и политических кругах!

Был мгновенно подготовлен служебный отчет об операции министерством обороны США – и передан в прессу.

Начальник комитета начальников штабов Данфорд (аналог начальника Генштаба ВСУ) рассказал на открытой пресс-конференции все детали операции, все что было известно об обстоятельствах гибели бойцов.

Федеральное бюро расследований направило в Нигер следователей для изучения обстоятельств дела. И вот спустя полгода Министерство обороны США подготовило официальный отчет в виде фильма, полную реконструкцию событий, что позволяет провести точную военно-тактическую экспертизу. Полная публичность, ответственность, детальное изложение всех фактов.

Ведь американские солдаты погибли в бою, и более такие большие потери не должны повторяться! Вот для чего нужна публичность – к сожалению, подобного анализа и изучения результатов боевых действий в украинской армии не проводится. А это один из базовых стандартов управления войсками НАТО.

Итак, что выяснилось по самому бою.

США применяет спецназ в десятках стран мира. В Нигере американский контингент составляет около 800 человек.

Боевых действий там не происходит, столкновения с правительственными войсками происходят редко, но на границе с Мали есть районы, в которых сильное влияние имеют исламисты, и где отмечается появление сторонников “Аль Каиды”. Безопасность в этих диких местах обеспечивают местные отряды самообороны, а не власти.

И вот для поиска одного из главарей террористов, который предполоджительно мог быть в районе Тонга Тонга, американское командование направляет разведывательное подразделение – разведгруппу из 12 бойцов 3-й группы армейского спецназа “зеленых беретов” вместе с 30 бойцами нигерийского разведывательного батальона, подготовленного самими американцами. Они выехали на небронированных машинах, оснащенных пулеметами.

Почему таким небольшим составом?

1. Обстановка ранее не представлялась угрожающей, спецназ не хотел привлекать к себе излишнее внимание.

2. Крупных формирований террористов в том районе не фиксировалось, никто не ожидал атаки.

3. Группа в 42 хорошо подготовленных бойца считалась вполне достаточной, чтобы отразить атаку любой небольшой группы противника.

4. Рейд сопровождал невооруженный беспилотный разведчик, и предполагалось, что в случае угрозы будет время вызвать подкрепление. База находилась в 170 километрах.

5. Такие рейды ранее уже проводились, и крупных боевых столкновений не происходило.

Группа выехала в район поиска. Уверенность в своих силах и недооценка угрозы запустила цепочку событий.

Американцы заехали в один населенный пункт – работали с местным населением, и информация об их пребывании в районе стала известна местным жителям и руководству террористов.

Когда американцы приехали в Тонга-Тонга, то там их уже ждали. На подъезде они обнаружили подозрительные передвижения мотоциклистов, за их колонной следили. Поиск в Тонга Тонга ничего не дал. Но когда колонна выехала, по ней был открыт огонь.

Колонна подверглась из стрелкового оружия из одного из домов и саванны – было 11.35. Обстрел был хаотичным, но плотным. Американцы остановились, чтобы отразить атаку. остановка для колонны оказалась роковой. Несмотря на ответный огонь американцев и нигерийцев, обстрел из посадки усиливался. Американский спецназовец взял троих нигерийцев, и попытался обойти засаду с фланга.

Здесь они обнаружили, что к противнику направляются подкрепления. Силы противника американцы оценили довольно скромно – около 50 боевиков, со стрелковым оружием, гранатометами, и якобы даже с легким минометом. Впрочем, его применение в бою было незаметным. Боевики были местными, они отличались хорошей мотивацией, готовностью идти в контактный бой, и мобильностью, так как передвигались на машинах с пулеметами и на мотоциклах.

Колонна стояла на открытом месте и вела перестрелку, в то время как боевики действовали более инициативно и окружали отряд с фланга. Неожиданным для американского спецназа стала организованность противника, и эффективность его огня.

По сути, из засады поначалу можно было бы просто уехать, прибавить в скорости. Но недооценка противника привела к худшему сценарию – остановке на открытом месте. Боевики маневрировали, американско-нигерийский отряд стоял на месте.

Это не было внезапной засадой. Противнику была отдана инициатива, и не обученные африканские боевики использовали эту возможность, и пошли вперед. Ближнего боя нигерийский спецназ не выдержал – большинство бойцов сбежало. Но несколько нигерийцев остались с американцами до конца. На мотоциклах и пикапах группа боевиков обошла поредевший отряд с фланга, и начался разгром.

Американцы отстреливались из-за машин, а с фланга они были открыты. Большинство нигерийцев уже сбежало, и вот только тогда американцы начали отход. Но было уже поздно. Во время отхода боевики начали подходить ближе, их огонь стал точней. Отойти удалось не всем.

Первым погиб штаб-сержант Джеремия Джонсон. Его товарищи Брайан Блейк и Дастин Райт пытались его спасти, вытащить, и задержались рядом с телом на открытом простреливаемом участке местности. Блейк и Райт погибли.

Оставшаяся часть группы оторвалась от противника, но затем сержант ЛаДэвид Джонсон и три нигерийских спецназовца решил вернуться за своими товарищами – он еще не знал, что с ними произошло.

Однако боевики не стояли на месте – они преследовали отходящую колонну на машинах и мотоциклах, и обнаружили группу Джонсона. Группа начала отходить с боем, но в результате погибли все, включая американского сержанта.

Только в 12.30, спустя час боя, американский спецназ сообщил о разгроме на базу. Однако затем американцы… сами уничтожили свою радиосвязь. Опасаясь захвата техники противником, спецназовцы уничтожили радиостанции, и таким образом, управление боем было практически утрачено.

Оставшаяся часть группы – семь американцев и четыре нигерийца, потерявшие свои машины, заняли оборону. Вскоре над Тонга Тонга показались французские самолеты, навести их на цели было нечем, но боевики прекратили преследование. В бою погибло Исламисты также понесли тяжелые потери в ходе боя.

Бой под Тонга Тонга показал, что даже высокий уровень индивидуальной подготовки и профессионализм личного состава спецназа, все равно требует выдвигать командирами групп инициативных лидеров, обладающих тактическим мышлением, и способных действовать агрессивно.

Несколько десятков боевиков сумели нанести поражение отряду спецназа, значительно уступая в технике, связи, индивидуальной подготовке, и не имея большого преимущества в численности. Результаты боя получили большой резонанс в американской прессе – и этот случай крайне поучителен для Украины.

Юрий БУТУСОВ

uainfo.org

Продовжити читання

Зараз обговорюють