Зв'яжіться з нами

Блоги

Ракета “Нептун” – испытания уже начались?

Опубліковано

від

В начале декабря прошлого года, в статье “Изменит ли баланс сил на Черном море “зубастая” “Лань”?” я размышлял о вооружении ракетных катеров проекта 58260 и непосредственно о противокорабельной ракете “Нептун”. Тогда же я подчеркнул, что никаких подробностей, кроме расплывчатых предположений о данной ПКР нет, что обусловлено повышенной секретностью. Однако, кое что да прояснилось…

На этой неделе издание “Оборонно-промисловий кур’єр” опубликовало интервью президента компании “ТАСКО” Валерия Павлюкова. Интервью получилось весьма объемным и инфоёмким, но особое внимание привлекло его окончание, а именно, ответ на вопрос о ракетных системах Украины: “Периодически проходят испытания новых и модернизированных ракет, в т.ч. в 2017 году – сразу два образца (“Ольха” и “Нептун”)”.

И вот тут, знаете ли, как гром среди ясного неба, только не ОТРК, а ПКР. Про испытания “Ольхи” и её перспективе пойти в серию в этом году мы уже наслышаны, а вот про испытания “Нептуна”, если верить Валерию Павлюкову, впервые.

Напомню, что в начале этого месяца были внезапно проведены испытания ракеты для ОТРК “Гром-2”, а сам комплекс уже успел облететь все новостные ленты, козыряя пустынным камуфляжем. То есть, что происходит в стратегической ракетной отрасли известно лишь лицам особо приближенным, а благодаря им мы узнаем мельчайшие, но все же подробности происходящего за занавесом.

Так же добавлю, что ПКР “Нептун” разрабатываются с оглядкой на ракеты Х-35, ориентировочная дальность поражения целей до 200 км, а предпочтение составят корабли водоизмещением до 5 000 тонн. То есть, по сути, данные ракеты способны будут с легкостью топить любой военный корабль из состава Черноморского флота РФ, за исключением ракетного крейсера проекта 1164 “Москва”.

Военно-политический обозреватель Александр Коваленко

sprotyv.info

Реклама
Коментарі

Блоги

Нестатусні добровольці: як визнати добробати?

Опубліковано

від

Від

Багато добровольців, які воювали у неофіційних добробатах на Донбасі в 2014-2015 роках, до цього часу залишаються невизнаними.

Їхня кількість, за різними підрахунками, може сягати трьох тисяч.

Держава передбачила можливість оформити статус учасників бойових дій (УБД) тим добровольцям, чиї підрозділи з часом легалізувалися в ЗСУ чи Нацгвардії. Для поранених є можливість отримати статус і допомогу для “інвалідів війни”, а родинам вбитих – “членів сім’ї загиблого” (хоча це й вимагає пройти складний процес пошуку документів).

Утім, для бійців підрозділів, які так і не стали офіційними “силами АТО” (як наприклад, “Батальйон ОУН”, “Добровольчий український корпус Правого сектору” чи “Добровольча українська армія”), можливості отримати допомогу від держави – мінімальні.

Добробати

Колишній командир “Окремої добровольчої чоти “Карпатська Січ” (не слід плутати з батальйоном МВС “Січ”) Олег Куцин розповідає ВВС News Україна, що його підрозділ з літа 2014 року воював під Дебальцевим, потім – у Пісках біля Донецького аеропорту, на Свтілодарській дузі та захищав шахту Бутівка.

За цей час через його добробат пройшло близько 570 людей. Згодом 150 з них легалізувалися у 93-й механізованій бригаді й отримали статус УБД.

“Відповідно, близько 400 наших бійців такого статусу не мають”, – каже Олег Куцин.

Олег Куцин був командиром добровольців у “Карпатській Січі”, а потім командував штурмовою ротою в 93-й бригаді після легалізації “січовиків”

Він додає, що для 16 загиблих з “Карпатської Січі” добитися визнання УБД вдалося лише після двох років судів.

Частина добробатів, які з точки зору Мінських угод фактично можна вважати “незаконними групами”, після 2015 року увійшли до складу ЗСУ, й таким чином їхні бійці отримали офіційний статус.

Решті ж, щоб отримати посвідчення УБД, необхідно звертатися до спеціальної комісії й надавати докази своєї участі у боях на Донбасі, наприклад, нотаріально завірені свідчення інших бійців, командирів офіційних підрозділів та фото чи відео.

Але це не дає гарантії – від багатьох вимагають додаткові докази і документи.

“Згоден, що, можливо, не усім треба цей статус давати. Дехто не витримав випробування війною і повернувся. Але більшість – реально брали участь у бойових діях”, – відзначає екс-очільник “Карпатської Січі”.

Колишній командир іншого неофіційного формування – “Батальйону ОУН” – Микола Коханівський нарікає, що чиновники ігнорують звернення його бійців.

Микола Коханівський

“Нам ніхто не відмовляє – всі чиновники Міноборони кивають головою… Ми ведемо переписку, подаємо списки, які стають все меншими, бо деякі люди гинуть, деякі – переходять у ЗСУ. Але у відповідь – ігнор”, – каже пан Коханівський.

Він додає, що 47 “оунівцям”, а це менше ніж третина “батальйону”, вдалося отримати довідку від Антитерористичного центру, що вони воювали на Донбасі, але і їм статус УБД не дали.

У Міноборони ж наполягають, що присвоєння статусу має відбуватися за чітко встановленою процедурою, обхід якої може призвести до появи самозванців.

Історії бійців

Марлен Місіратов з Криму пройшов бої у ДАП, Іловайську та Дебальцевому

Кримський татарин Марлен Місіратов воював у складі ДУК ПС в Донецькому аеропорту (за його словами, він став одним з прототипів персонажу фільму “Кіборги” з позивним “Гід”).

“Кіборги”: “чесне кіно”, яке важко дивитися бійцям

Розповідає, що двічі був у полоні – вперше потрапив туди під Іловайськом, вдруге – під Дебальцевим.

Там втратив військовий квиток, який отримав ще до 2014 року. Коли прийшов відновлювати його, щоб оформити статус УБД, його попросили надати документи з військкомату в Криму.

“Сказав “Слава Україні” і пішов звідти”, – каже Марлен Місіратов.

Він додає, що не набагато простіше йому зібрати свідчення командирів підрозділів ЗСУ, разом з якими воювали добровольці – “хтось демобілізувався і поїхав, хтось загинув”.

Юрій Кирикович був медиком у “5-у батальйоні Добровольчого українського корпусу Правого сектору” (ДУК ПС)

Ще один “правосек” – Юрій Кирикович з Рівненщини, який входив до “5-го батальйону ДУК ПС” – розповідає BBC News Україна, що з осені 2014 року він, його дружина та син були на Донбасі, де виконували функції військових медиків.

Дружина Лариса отримала важку контузію під Старогнатівкою.

Однак ніхто з родини статус учасників бойових дій не отримав.

“Всі документи зібрати нереально. Коли їхали на війну, ніякі довідки не збирали. Фотофіксація почалася вже пізніше, та й багато хто був тоді у балаклавах, обличчя не показували”, – пояснює чоловік.

Зізнається, що втомилися ходити по кабінетах, а статуси насправді більше потрібні родинам загиблих.

За інформацією Юрія Кириковича, лише на Рівненщині є близько десяти родин загиблих бійців “Добровольчого українського корпусу”, які не мають жодного статусу, адже не зібрали необхідні документи.

Законопроекти

Коли Верховна Рада може розглянути пропозиції щодо надання статусу УБД добровольцям наразі невідомо

У парламенті зареєстровано кілька законопроектів про надання статусу УБД добровольцям.

Один з них – поданий депутатом Юрієм Левченком – вже півроку не може розглянути профільний комітет у справах ветеранів, учасників бойових дій і учасників АТО.

В ньому політик пропонує надавати статус УБД бійцям добробатів, які доведуть, що перебували на фронті не менше 30 днів (за сукупністю), або ж отримали там важкі поранення – незалежно від строку.

Доказами мають стати клопотання командирів добровольчих формувань, а також нотаріально завірені свідчення щонайменше двох інших учасників тих боїв, які вже мають статус УБД.

При цьому, на питання BBC News Україна про те, що й командири добробатів самі можуть не мати якогось офіційного статусу, Юрій Левченко пояснює, що мова йде про загальновизнаних керівників: “Ніхто не буде заперечувати, що Коханівський був керівником батальйону “ОУН”, а Дмитро Ярош – керував у “Добровольчому українському корпусі Правого сектору”. “Питання не тільки і не стільки у пільгах. Питання у принципах і честі – як так виходить, що держава, яку вони захищали, не визнає їх”, – додає Юрій Левченко.

На початку квітня був зареєстрований ще один законопроект про статус для добровольців, який подав голова згаданого комітету в справах учасників АТО Олександр Третяков.

В його проекті підставами для статусу значаться офіційні довідки, зокрема від Антитерористичного центру (зараз, як зазначалося, вони не є гарантією).

Опоненти такого підходу кажуть, що це – “консервація” нинішніх проблем для добровольців.

Утім, в законопроекті Олександра Третякова вказується, що зазначені довідки не є виключними підставами для надання статусу УБД. Тобто таких підсдав, очевидно, може бути більше, хоча вони й не уточнюються.

Станом на кінець березня статус учасників бойових дій, за даними Держслужби у справах ветеранів і учасників АТО, отримали майже 330 тисяч осіб.

Але екс-командир “Карпатської Січі” Олег Куцин наполягає, що на увагу від держави заслуговують усі добровольці, які пройшли бої 2014-2015 років.

“Особливо з урахуванням того, що війна ще не закінчилася, вона у будь-який момент може вибухнути знову. І потреба у таких мотивованих людях залишається”, – резюмує він.

В’ячеслав Шрамович

bbc.com

Продовжити читання

Блоги

Украинские ракетные двигатели “обживутся” в Индии?

Опубліковано

від

Від

Как известно Индия успешно вступила в гонку за покорение околоземного пространства и не только осуществляет запуски ракетоносителей, но и регулярно пополняет свою спутниковую армаду. Но, что самое интересное, до 2019 года ей на данном поприще будет помогать не исторический “братушка” в лице “Роскосмоса”, а украинский “Южмаш”.

Так, до 2019 года наш “Южмаш” совместно с индийской организацией космических исследований ISRO проведет цикл огневых испытаний индийских жидкостных ракетных двигателей, которые будут проведены на опытно-экспериментальной базе ГП “Южный машиностроительный завод им. Макарова”.

Таким образом, “Южмаша” примет участие в программе, которую индийские партнеры могли бы выполнять со своими российскими коллегами. Однако, как показывает практика, сбои и ЧП с российской космической техникой, происходящие в последнее время с незавидной регулярностью, явно играют не на пользу репутации последней, что и стало решающим фактором выбора “Южмаша” в качестве партнера по данной программе.

Что же, через тернии к Кришне, на ракетах с украинскими двигателями? Вполне возможно и почему бы и нет? В конце-то концов, не забываем ещё один важный момент – Украина и США планируют совместными усилиями создать двигатель для ракетоносителя нового поколения, который бы заменил российские РД-180.

Что-то у гибридных соседей вырисовывается в перспективе полный “космос не наш!”
Военно-политический эксперт Александр Коваленко

sprotyv.info

Продовжити читання

Блоги

БТР-4МВ1. Реінкарнація

Опубліковано

від

Від

Однією з новинок виставки «Зброя та безпека», яка викликала захоплення відвідувачів, став вперше представлений в Україні бронетранспортер БТР-4МВ1, розроблений на ДП «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О.Морозова». Це повнопривідна броньована плавуча машина з колісною формулою 8х8.

БТР-4МВ1 створений на основі вивчення досвіду експлуатації передусім у районі АТО серійних бронетранспортерів БТР-4Е. У порівнянні з БТР-4Е він має чимало змін, спрямованих на підвищення живучості та бойової ефективності. У бронетранспортері БТР-4 останньої модифікації застосували модульний підхід при побудові бронезахисту та рознесену схему бронювання, як це роблять при виробництві бронетехніки у багатьох країнах НАТО. Безперечною його перевагою є можливість у найкоротший час пристосувати машину до завдань, які необхідно виконувати. Наприклад, оснастити її додатковою бронею, паливними баками, поплавками. До того ж з’явилася можливість навіть у польових умовах замінювати пошкоджені бронеелементи, які захищають корпус машини.БТР-4МВ1 – удосконалена версія бронетранспортеру БТР-4Е. Конструкторські зміни та доопрацювання мають підвищити живучість та бойову ефективність машини

У результаті модернізації БТР-4МВ1 отримав новий носовий модуль із більш гострими кутами нахилу та додатково посилений броньовий захист бокових проекцій. Зазнав деяких змін і десантний відсік, в якому встановили нові анатомічні сидіння, що кріпляться до даху бронетранспортера. Це має зменшити травмування особового складу при підриві бронетранспортера на мінно-вибуховому пристрої. Крім того, завдяки кормовій апарелі з гідравлічним приводом відчутно зменшився час, за який здійснюється посадка та спішування десанту. Загалом, за розрахунками виробника, завдяки реалізованим технічним рішенням рівень захищеності екіпажу, десанту та внутрішнього обладнання підвищено на 12-15%.У бронетранспортері застосували модульний підхід при побудові бронезахисту та рознесену схему бронювання. Завдяки реалізованим технічним рішенням рівень захищеності екіпажу, десанту та внутрішнього обладнання підвищено на 12-15%.

Реалізація на практиці нових підходів та схем у бронюванні разом із підвищенням захищеності екіпажу призвела до збільшення маси модернізованого бронетранспортера майже на три тонни. Проте завдяки тому, що БТР-4МВ1 укомплектований німецьким двигуном Deutz, потужністю 450 к.с. та американською трансмісією Alisson, бронетранспортер зберіг ходові якості базової моделі. Він і надалі є плавучим. Як стверджує виробник, розміщені всередині носового модуля поплавки дозволяють новому бронетранспортеру впевнено долати водні перешкоди навіть при хвилюванні водної поверхні у два бали. Також до покращень та особливостей, які набув БТР-4МВ1, можна віднести колеса з елементами, що допускають рух бронетранспортера на спущених (або зруйнованих) шинах, навіть якщо не задіяна централізована система їхнього підкачування (т.з. технологія Run Flat).

БТР-4МВ1, як і БТР-4 Е, оснащений штатним бойовим модулем БМ-7 «Парус». Проте і тут є певні відмінності. Так, бойовий модуль у БТР-4МВ1 отримав новий вітчизняний оптико-електронний приціл із лазерним далекоміром та потужним тепловізором, який допомагає виявляти цілі в нічний час та за умов поганої видимості на відстані до п’яти кілометрів. Також у модернізованій машині з’явилася система панорамного огляду. Встановлені на корпусі камери кругового огляду виводять розгорнуте зображення місцевості на монітор механіка-водія, значно покращуючи оглядовість.Новий сучасний бронетранспортер найближчим часом буде представлений на випробування і, як сподівається виробник, невдовзі зможе підсилити підрозділи українського війська.

Андрій ЛИСЕНКО

 

defence-ua

Продовжити читання

Зараз обговорюють