Зв'яжіться з нами

Історія

«Не чіпайте нас і залишитеся живі»

Опубліковано

від

Таким є девіз ізраїльських спецпризначенців, яких за 70 років постійного ведення Армією оборони Ізраїлю бойових дій по праву вважають одними з кращих у світі

У ЦАХАЛ налічується більше 40 елітних підрозділів. А служба в них є, без пафосу, боротьбою військовослужбовців за виживання без права на відступ. Адже ця країна воює вже понад 70 років. Звичайно, досвід боїв загартував ізраїльських спецпризначенців, вони стали одними з найкращих у світі. Їхнє кредо так і звучить: «Не чіпайте нас і залишитеся живі». Про деякі з цих підрозділів — у цьому матеріалі

Одним із найбільш підготовлених спецпідрозділів Ізраїлю вважається «Саєрет Маткаль», який підпорядковується безпосередньо начальнику Генерального штабу Армії оборони Ізраїлю. Його бійці брали участь у багатьох операціях, також і за межами Ізраїлю, більшість з яких були успішні. Завдяки цьому «Саєрет Маткаль» має статус найкращого диверсійного армійського формування світу. Спецпідрозділ, за офіційними даними, був сформований 1957 року. В лавах ЦАХАЛу він поєднав диверсійні методи «командос», збір тактичних і розвідувальних даних та можливість проведення операцій у тилу супротивника.

З урахуванням специфіки діяльності спецпідрозділу у відкритому доступі немає точних даних ні про кількість його співробітників (як оперативників, так і обслуговуючого персоналу), ні про місце їхньої дислокації. Хоча відомо, що солдати в цьому підрозділі досить молоді, є навіть 18-річні. Служба в «Саєрет Маткаль» вважається дуже почесною. Деякі бійці по її завершенні (шість років) стають відомими державними і військовими діячами.

Навчання в цьому спецпідрозділі є доволі жорстким і пов’язане з великим фізичним та інтелектуальним навантаженням. Випускники курсу молодого бійця, який закінчується марш-кидком пустелею завдовжки близько ста кілометрів і складанням присяги в легендарній фортеці Масада, вільно володіють багатьма діалектами арабської мови, різними техніками бою на малій дистанції, знають підривну справу, вміють стрибати з парашутом і користуватися всіма видами стрілецької зброї.

«Саєрет Маткаль» проводив операції із захоплення і ліквідації терористичних лідерів, звільнення заручників, знищення стратегічно важливих об’єктів на ворожій території. Популярність спецпідрозділу принесла знаменита операція «Ентеббе», також відома як «Кульова блискавка» або «Йонатан».

Тоді вісім терористів захопили літак авіакомпанії «Air France» з пасажирами на борту та, погрожуючи зброєю, змусили екіпаж летіти в Уганду із дозаправкою в Лівії. Солдати Уганди всіляко їм сприяли. Заручників розташували в будівлі старого термінала аеропорту міста Ентеббе. Уряду Ізраїлю був пред’явлений ультиматум з вимогою звільнити 53 засуджених терористів. У разі його невиконання протягом 48 годин погрожували почати вбивати заручників. У ході переговорів вдалося дещо збільшити цей термін.

Знаходячись за три з половиною тисячі кілометрів від Ізраїлю — в самісінькому серці Африки, терористи почувалися в цілковитій безпеці. Як виявилося, даремно. До Уганди вилетіли чотири велетенські «Геркулеси» з ізраїльськими спецпризначенцями. Бійці були розподілені на п’ять загонів.

Після семигодинного польоту «Геркулеси» досягли Ентеббе. Щойно шасі торкнулися посадкової смуги, бійці головного загону стрибнули на землю. Вони розмістили вздовж смуги резервні вогні на той випадок, якщо керівництво аеропорту вимкне освітлення. «Геркулес» зупинився в дальньому куті льотного поля, від нього від’їхали «Мерседес» і два джипи.

Приблизно за сто метрів від будівлі, де перебували заручники, автівки намагалися зупинити два угандійські вояки. Один із них навів на «Мерседес» автоматичну гвинтівку, та ізраїльські солдати нейтралізували його пострілами з пістолетів із глушниками. Після цього вони вистрибнули з автівок і побігли до будівлі. Бійці увірвалися в зал, де утримували заручників. З тієї миті, як спецпризначенці застрелили солдата Уганди, і до ліквідації терористів, що охороняли заручників, минуло декілька хвилин.

У ході операції було вбито всіх терористів і декілька десятків солдатів Уганди. У перестрілці загинули два заручники. Ізраїльтяни втратили в цій операції лише одного бійця.

Ще один відомий антитерористичний спецпідрозділ Армії оборони Ізраїлю «Дувдеван» (у перекладі — «Вишня»). Його створено для боротьби з терористами на Західному березі річки Йордан 1987 року, відразу після початку першої інтифади. Спочатку група була укомплектована бійцями, які перейшли з інших елітних підрозділів, також і з «Саєрет Маткаль».

Стати бійцем підрозділу теж непросто. Спочатку вони проходять тест на фізичну витривалість — біг з 30-кілограмовим вантажем, відтискання і подолання інших видів навантажень. Кандидатів, які витримали випробування, відправляють на піврічні курси. Там майбутні спецпризначенці вчаться стріляти з будь-яких положень та з будь-якої відстані, долати всілякі перешкоди і здійснюють багатокілометрові марш-кидки.

Закінчивши цю підготовку, майбутні спецпризначенці складають іспит на право носіння червоного берета. Вони здійснюють марш-кидок на 90 км з вантажем 30–40 кг. Останні 10–15 км долають бігом. Іспит традиційно проводиться двічі на рік, влітку — в найспекотніший час, коли температура досягає +30–40°С, а взимку — у зливу.

Навчання продовжується. Оскільки служба в цьому підрозділі передбачає часте перебування серед ворожо налаштованого населення, коли неминуче виникнення сутичок, дуже багато часу в ході підготовки приділяється відпрацюванню прийомів рукопашного бою. Причому тренувальні поєдинки проводяться, як правило, за повного контакту з мінімально необхідними для безпеки обмеженнями і захисним спорядженням. Ізраїльські фахівці вважають, що майстерне володіння прийомами рукопашного бою допомагає уникнути зайвого використання зброї під час дій у натовпі, серед мирного населення.

Спецпризначенців також вчать визначати місцезнаходження будинків за фотографіями, зробленими з вертольотів і літаків. Відпрацьовується тактика штурму різних будівель. Бійці навчаються вриватися в споруди через вікна, двері й дах. При цьому наголос робиться саме на штурмових діях.

І лише пройшовши всі етапи підготовки, кандидати стають бійцями. Кожному з них присвоюється звання молодшого сержанта і вручається пістолет. Уже в підрозділі молоді бійці проходять додаткове навчання (снайперська підготовка, екстремальне водіння транспортних засобів і розвідка).

Найпотужнішою ударною групою у «Дувдеван» вважається рота глибинної розвідки. При потраплянні до неї бійці проходять додаткову підготовку. Будь-який з них вчиться збирати міни з підручних матеріалів, а також знешкоджувати їх, що в умовах безперервних терактів дуже важливо.

Також бійці вчать арабську мову, історію та культурні звичаї арабів, психологію їхньої поведінки. Ретельно вивчають і способи маскування «під арабів»: носіння арабського одягу, використання перук, накладних борід і вусів, контактних лінз для зміни кольору очей, гриму тощо. Як один із засобів маскування часто використовують переодягання в жіночий одяг. Це обумовлено, по-перше, тим, що в арабському світі жінки мають дуже невисокий соціальний статус, їх не бояться, тож вони можуть вільно пересуватися, не привертаючи уваги, особливо, якщо носять традиційний арабський одяг заміжньої жінки. По-друге, під широким арабським жіночим одягом зручно ховати зброю, особливо потужну довгоствольну, а також засоби зв’язку, спостереження тощо. Позаяк бійці «Дувдеван» часто діють у парі, то вони вчаться зображати подружжя.

Підготував Роман ВУС

 

na.mil.gov.ua

Реклама
Коментарі

Історія

Французькі генерали розстрілювали земляків за опір окупантам

Опубліковано

від

Від

Париж був окупований нацистами 14 червня 1940 року, через місяць після того, як німецький вермахт увійшов на територію Франції. Через вісім днів Франція підписала акт про припинення воєнних дій проти Німеччини. Вона втрачала контроль над 60% своєї території, флот, повністю роззброювалась і зобов’язувалась утримувати німецькі та італійські окупаційні війська.

5 червня 1940 pоку почався наступ на півдні. 124 німецьким дивізіям протистояло 65 французьких. Становище Франції ускладнилось вступом у війну на боці Німеччини Італії та необхідністю відкриття фронту в Альпах. Але наступ, розпочатий італійською армією від Монблану до Середземного моря, провалився. Хоча італійська армія у 6 разів чисельно переважала французьку.

10 червня уряд втік із столиці, оголосивши Париж “відкритим містом”. Командувач столичним гарнізоном генерал Денц отримав наказ розстрілювати кожного, хто чинитиме опір німцям.

Вранці 14 червня німці без бою вступили в Париж. Маршал Петен, зайнявши 17 червня пост глави уряду, запросив у Гітлера перемир’я. У південній Франції владу було передано маріонетковому уряду Петена. Економіка країни контролювалась німецьким урядом. Капітулянтська політика уряду викликала всенародне обурення. Генерал Шарль де Голль проводив у Лондоні переговори про військову співпрацю з Англією.

18 червня він звернувся по радіо до французьких військових, котрі перебували за межами метрополії, із закликом об’єднатися для боротьби за визволення Франції. З усіх західних держав антигітлерівської коаліції Франції в роки війни довелося пережити найбільші потрясіння. За 4 роки окупації на значній території країни було зруйновано 210 тис. будинків, пошкоджено 253 тис. селянських господарств, 195 тис. промислових підприємств. Вартість франка порівняно з довоєнною зменшилась у 6 разів.

У країні нараховувалося понад 600 тис. безробітних. Процвітала спекуляція. Чорний ринок, на якому ціни в 10-20 разів перевищували державні, поглинав величезну кількість продукції.

25 серпня 1944 року після більш ніж чотирьох років нацистської окупації французька 2-а мотопіхотна дивізія і американська 4-а піхотна дивізія звільнили Париж. Опір німців був невеликий і командувач німецького гарнізону генерал Дітріх фон Хольтіц, котрий проігнорував наказ Адольфа Гітлера спалити Париж дотла, підписав у полудень формальний акт про капітуляцію. 26 серпня війська генерала Шарля де Голля пройшли переможним маршем по Єлісейських полях.

gazeta.ua

Продовжити читання

Історія

Чотири роки тому українські війська визволили від проросійських окупантів Маріуполь

Опубліковано

від

Від

Ще з самого початку втілення в життя російськими агресорами сумнівної ідеї «русского мира», а потім і в час неприкритої збройної агресії проти України Маріуполь був (та й залишається) ласим шматком для Кремля, адже це місто має надзвичайно важливе стратегічне значення.

Маріуполь – це і порт, і два металургійні комбінати (Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча та «Азовсталь») та найбільше в Україні машинобудівне підприємство – концерн «Азовмаш», продукція яких складає значну частину експорту України.

Протистояння між українцями і проросійськими сепаратистами розпочалося в Маріуполі майже одразу після втечі з України президента Януковича. Особливо проросійські сили активізувалися після так званого приєднання Криму до Росії.

Приблизно з середини квітня Маріупольська міськрада була захоплена сепаратистами, які наводили жах на місцевих мешканців, показуючи, хто в місті господар. 9 травня, виконуючи накази московських кураторів, вони штурмували міське УВС – Маріуполь перейшов під їхній повний контроль. До того ж, терористи заблокували бетонними блоками декілька вулиць у центрі міста і захопили адмінбудівлі.

Міліція, СБУ і прокуратура були повністю паралізовані, а чимало хто з силовиків вже готувався приміряти на себе російську форму за прикладом своїх кримських колег. Після подій 9 травня і фактичної втрати контролю над третім за розміром містом Донбасу – Маріуполем, Україна контролювала лише маріупольський аеродром, на якому знаходилися українські нацгвардійці, військовослужбовці Збройних Сил України та півтори сотні добровольців з батальйону МВС «Азов».

Штурм Маріуполя українське командування спочатку планувало на 23 травня 2014 року, аби надати можливість містянам проголосувати разом з іншими українцями на президентських виборах, але згодом, після аналізу наявних сил і засобів, відмовилося від цього плану. Остаточною датою початку визволення було визначено 13 червня.

У спецоперації брали участь 150 бійців спецбатальйону «Азов», 2 роти спецбатальйону «Дніпро», 2 роти Національної гвардії та спецназ МВС. Блок-пости на в’їздах до міста контролювали військові, допомога надходила також від членів Правого сектору та місцевих активістів, повідомляє Укрінформ.

Для блокування району проведення спецоперації було залучено близько 500 військовослужбовців ЗСУ та НГ. Штурм розпочався о 5-й ранку. У ході зачистки Маріуполя від проросійських найманців було ліквідовано їхні ключові опорні точки, знищено техніку та відновлено контроль над усіма захопленими спорудами, зокрема будівлею міської ради.

Відтоді, завдяки зусиллям українських військових та самих маріупольців, місто живе хоч і напруженим, але мирним життям, залишаючись вразливим для терактів, найбільший з яких стався 24 січня 2015 року. У той день терористи з артилерії обстріляли блокпости Збройних Сил України та житловий мікрорайон «Східний». Загинули 30 людей, пораненння отримали 128, серед загиблих і поранених були діти.

na.mil.gov.ua

Продовжити читання

Історія

Хроники независимости. Была ли Тузла репетицией аннексии Крыма?

Опубліковано

від

Від

До 2003 года о существовании острова Тузла не знали даже многие украинцы. В 2003 году о Тузле узнал весь мир.

Тогда, в 2003-м году, Тузла стала первым тревожным звонком будущей агрессии России против Украины. Несмотря на то, что в 2003-м уровень напряжения и угрозы был запредельно высоким, россиян заставили отступить. Украина продемонстрировала готовность дать силовой отпор в ответ на любые посягательства на ее территорию.

Это был первый острый приграничный конфликт между Украиной и РФ, едва не переросший в боевые действия. Президент Леонид Кучма экстренно прервал свой визит в Латинскую Америку, прилетел в Крым и приказал военным открывать огонь на поражение, если Россия не остановит строительство дамбы. В считанные часы Украина высадила на Тузле сотни бойцов специальных подразделений, перебросила в Керченский пролив дополнительные корабли и самолеты, а также начала боевые учения на материке.

LB.ua вспоминает ключевые моменты битвы за Тузлу, которую Украина выиграла. Спустя 11 лет Россия оккупировала Крым, но история на этом не закончена. У неё точно будет продолжение…

lb.ua

Продовжити читання

Зараз обговорюють