Зв'яжіться з нами

АТО

«Коли ми відкрили перші мобільні стоматологічні кабінети на передовій, хлопці приходили до нас просто з окопів у 25-градусний мороз, долаючи пішки по 10 кілометрів»

Опубліковано

від

Понад 30 тис. пацієнтів — саме стількох українських воїнів за останні три роки пролікували на фронті стоматологи-волонтери з «ТриЗубДентал» і «Тризуб-2». У своєму арсеналі на Сході вони мають шість сучасно обладнаних спецавтівок, одну з яких перетворили на мобільний стоматкабінет із хлібовозки

На підконтрольній території з ініціативи тризубівців діють стаціонарні лікувальні кабінети й відкрили щелепно-лицьові відділення з найсучаснішим обладнанням. Адже девіз організації — «Усе найкраще для фронту!». Завдяки тісній співпраці з військовими лікарями оперативну та якісну допомогу надають нині бійцям по всій лінії зіткнення. Під їхньою символікою працює більше як 200 професійних лікарів різних стоматологічних спеціалізацій. За неймовірну жертовність і готовність у будь-який час допомагати хворим наприкінці 2017 року «ТриЗубДентал» удостоєно ордена «Народний Герой України». Як працюється цим відважним медикам на лінії вогню, нині ведемо мову з одним з очільників організації, майором медичної служби запасу, хірургом-стоматологом на позивний «Шаман» Володимиром Стефанівим

— Кажуть, що стоматолог — найстрашніша професія у світі, адже вас побоюються всі, навіть найзагартованіші чоловіки…

— Так, але для тих, котрі відчули, що таке жахіття зубного болю, саме ці лікарі стають справжніми рятівниками. Особливо там, де не купиш знеболювальне, не запишишся на прийом і де досить непросто подбати про елементарну гігієну ротової порожнини.

Насправді зубний біль на війні не менш страшний, як поранення, адже він здатен повністю паралізувати роботу бійця. Наприклад, коли ми відкрили перші мобільні стоматкабінети, хлопці приходили до нас просто з окопів у 25-градусний мороз, долаючи пішки по 10 кілометрів. Нестерпні муки змушували їх пробиратися з передової між кулями та вибухами.

— «ТриЗубДентал» був одним із перших, хто прийшов на допомогу оборонному відомству, відкривши пересувні стоматологічні кабінети на передовій. Із чого все почалося?

— Коли почалися бойові дії, я подзвонив товаришеві зі Львова — полковнику медичної служби, завідувачу хірургічного відділення львівського військового шпиталю Тарасові Кльофу. Чую в слухавку — шум, гамір… Тарас каже: «Передзвоню». Пролунав дзвінок уже посеред ночі. Каже: «Їду в БТРі в Харків отримувати медикаменти, веземо заразом і «двохсотого», і «трьохсотого»…»

Після того дзвінка я одягнувся, сів у машину та об’їздив чергові аптеки Запоріжжя. Скупив усе необхідне хірургам для порятунку бійців: знеболювальні, антибіотики, джгути, шини… спакував машину й виїхав назустріч другові. Так почалася моя волонтерська діяльність. Кілька місяців поспіль ми з дружиною щотижня передавали на фронт бійцям усе, що могли, від бронежилетів до консервів.

Потім я побачив, що замовляють дуже багато зубних знеболювальних. За кавою з колегами кажу: «Хлопці, треба щось робити: таблетки таблетками, але треба й ліквідовувати причину болю». Наприкінці 2014 року, самі знаєте, яке було забезпечення війська…

Я як військовий запасу знаю, що в польових умовах військовики часто використовують виїзні стоматологічні кабінети. Тож ми почали шукати таку машину й знайшли італійську Fiat Ducato, повністю обладнану, спеціалізовану, призначену для стоматології. Ми її обновили й вирушили просто на фронт. Знаєте, сам не очікував, що кілька стоматологів разом зможуть організувати масштабний проект кваліфікованої стоматологічної допомоги бійцям АТО.

— Хто увійшов до складу першого екіпажу?

— Нас було троє: я, Ігор Ященко та Валерій Горбенко. У червні 2015 року ми поїхали у 81-шу бригаду, у Дружківку. Потім з’явився «ТриЗуб-2», машину подарували брати Ковальчуки. Цю машину спершу використовували як хлібовозку, але ми обладнали її на пересувний стоматкабінет.

— Коли почалася війна, цивільні стоматологи уклали меморандум про співпрацю з Військово-медичним департаментом оборонного відомства.

— Так асоціація стоматологів, до якої ми також входимо, прийшла на допомогу військовій медицині. І першим, над чим активно стали працювати, було створення стаціонарних стоматологічних кабінетів на території військових полігонів і пересувних мобільних кабінетів безпосередньо в районі АТО. Адже на початку війни на полігони прибували десятки тисяч мобілізованих, 98 відсотків з яких потребували стоматологічного лікування. Існувала велика проблема й з кадрами: їх просто не вистачало.

— Яка вартість комплектації одного мобільного стоматкабінету?

— Приблизно до 40 000 євро. Наші машини обладнано відповідно до передових технологій, збережено санітарні норми, як і у звичайних клініках, а обладнання навіть краще, аніж у деяких містах на «великій землі». Вдається здійснювати складні видалення, лікування, ми маємо також устаткування для встановлення імплантів, купуємо найновітніші матеріали, тобто надаємо бійцям повний спектр стоматологічних послуг. До того ж до складу екіпажу медиків входять не лише терапевти, а й хірург. У відрядження на війну їздять тільки найкращі медики. Тож будь-якої складності зуб вдається пролікувати за один візит, адже ми просто не можемо відправити пацієнта на передову з болем, як у цивільній поліклініці.

— Назва «ТриЗуб…» виникла одразу?

— Так, адже екіпаж наших мобільних міні-клінік зазвичай має трьох лікарів-зубників, а те, що назва співзвучна з назвою державного символу, вкотре доводить: ми маємо величезне бажання допомагати Україні, нашій армії.

— Скільки стоматкабінетів нині у вашому арсеналі?

— На сьогодні маємо шість машин. Також працюємо в стаціонарах, розташованих у Карлівці, Дружківці. До речі, у Карлівці оперує президент Національної спілки стоматологів України Мирон Угрин. За одну ротацію він установлював до 70 імплантів, тоді як державні клініки можуть собі дозволити приблизно тридцять на рік. Адже згідно з директивами, розробленими ще у 80-х роках, пільговим категоріям осіб, до яких належать військовослужбовці, ветерани та їхні сім’ї, передбачено два знімні протези або жовті металеві коронки…

— Скільки пацієнтів удалося пролікувати за цей час?

— За три роки ми пролікували понад 30 тисяч пацієнтів, від поставленої пломби до імплантів.

— А як сприймали бійці вашу появу на фронті?

— Спочатку, як діти. Адже всі мали досвід відвідування стоматолога, і не завжди приємний. Коли ми з’являлися в підрозділі, то довго вмовляли, щоб перший сів у крісло. Спочатку працювали з бійцями 81-ї бригади, потім у 90-му батальйоні, навіть «кіборгів» застали. Спершу бійців лякало, що безкоштовно, думали працюватимемо без анестезії та з якимись застарілими матеріалами. Та коли побачили обладнання, дуже здивувалися. Перший заходив, інші стояли зовні, чекали, коли ж почне кричати. А виходили вже з усмішкою, казали, що можна лікуватися та що це навіть дуже приємна процедура.

— Ви родом із Тернопільщини, але живете й працюєте в Запоріжжі. Чула, саме Східний регіон країни найактивніший у вашій організації. Які ще області підтримують «ТриЗубДентал»?

— Так, десь люди активніші, десь не дуже. Наприклад, у Дніпрі власник однієї з тамтешніх клінік Артем Похил — постійно на передовій. Окрім того, він приймає бійців, як і я, у своєму кабінеті й допомагає «ТриЗубу» грошима.

Також Вінниця дуже активна. Багато вінничан працює в проекті. Наприклад, Наталя Бабійчук, яка мало не із самого початку в «ТриЗубі», викладає в університеті. То вона не тільки сама приїжджає, а й залучає до роботи своїх студентів, тих, котрі вже працюють на високому рівні. Із Хмельницького сім’я Синявських часто працює з нами в Широкиному.

У Черкасах живе й працює лікар Валерій Горбенко, який спроектував другий «ТриЗуб».

У столиці цілий рух стоматологів, чого тільки варта клініка Дубнових, три лікарі із цієї клініки були на передовій, усі приймають бійців у себе. Але дивно, зі Львова й Тернополя набагато менше лікарів у проекті. Можливо, тому, що тут війна більшою мірою відчувається. Але я хочу запевнити стоматологів: там, куди ми їздимо, нас захищають. Повірте мені, настане час, війна закінчиться, і діти запитають: «Що ти робив, коли в нас була війна?»

— Чи є організації, подібні до «ТриЗубДентал»?

— Немає в жодній країні. Адже люди самоорганізувалися, зробили все без сторонньої допомоги й у таких умовах надають якісну стоматологічну допомогу.

Можу розповісти випадок. Є в нас пацієнт у районі Широкиного, американець з українським корінням. У нього розболівся зуб мудрості, але в крісло він сідати не хотів. Розповів, що такий же йому видаляли в Америці близько двох годин, і після цього він іще три дні погано почувався. Ми ледве його вмовили, бо вже почала опухати щока. На подив американця, після того, як почала діяти анестезія, видалення тривало близько трьох хвилин. Здивований боєць нас і обіймав, і руку тиснув, а наступного дня прийшов і приніс шеврон на знак подяки. Коли воїн віддає шеврон, то для мене найбільше визнання.

Розмовляла Ольга МОСЬОНДЗ, «Народна армія»

na.mil.gov.ua

Реклама
Коментарі
Реклама

Зараз обговорюють