Зв'яжіться з нами

Озброєння

Інтерв’ю з Дмитром Борцовим – конструктором модернізації ДШКМ-ТК

Опубліковано

від

З початком російської гібридної агресії на Донбасі та окупацією Криму наші Збройні Сили значно наростили чисельний склад, також з баз зберігання було знято значна кількість озброєнь та матеріально технічних засобів. Серед цих засобів були як зразки, що перебували на озброєнні ЗСУ чи інших військових формувань, але в силу загального зменшення кількісного складу були надлишковими, так і ті зразки, які вже не використовувались у війську, проте перебували на зберіганні.

Серед останніх зразків – великокаліберний кулемет Дегтярьова-Шпагіна, який був прийнятий на озброєння ще армії радянської армії у 1939 році, і лише у 70-80 роках поступово замінювався на НСВ-12.7 та з проголошенням Незалежності України в нашому війську використовувались лише НСВ. Проте на початок бойових дій на Донбасі кількості НСВ не вистачало і у війська повернули ДШКМ.

ДШКМ на станку Фото: Міністерство оборони

Починаючи з кінця 2015 року в мережі почала з’являтись інформація про появу модернізованого зразка цього кулемету – ДШК-ТК, яка позбулась стандартного станка на тринозі, натомість отримали низку доопрацювань, що дозволили значно скоротити час необхідний для початку ведення вогню з маршу.

Про створення та подальше впровадження цієї модернізації вирішили дізнатись у конструктора цієї модернізації Дмитра Борцова.

Дмитро Доброго дня. Те що відомо простому обивателю про цей кулемет ми трохи розказали, як давно розпочалась розробка ідеї модернізації цього кулемету і коли саме перший ДШК-ТК потрапив на фронт?

Для початку, хто такі ми. Це група харків’ян, що  згуртувались навколо Романа Доніка для допомоги ЗСУ.  Історія з кулеметами почалася навесні 2015, коли постала проблема відсутності станків для ДШКМ.  Тоді 93 бригада отримала два десятка кулеметів ДШКМ без станків. Зовсім. Роман Донік почав шукати хоч щось  для комплектації кулеметів.  Ми зробили сошки, приклад та дульне гальмо. Все було досить примітивне, та якось воно працювало. Тоді і попали перші зразки  на фронт.

Перші два десятка комплектів пішли в 93 бригаду.  Досвіду на той час ні в кого не було,  але ми почали вдосконалювати цей комплект на власний розсуд.  Допомогло те що в нашій групі були стрільці-гвинтівочники ми розуміли що потрібно для влучної стрільби.  Але тільки наприкінці 2015 ми зрозуміли якою має бути  великокаліберний кулемет і що потрібно для влучної стрільби з нього. До початку серійного впровадження ДШКМ-ТК в ЗСУ було передано близько 150 комплектів різного типу. Тоді і народилася легенда про великокаліберну гвинтівку з кулемета. Ми самі розганяли ту легенду, маскуючи справжнє становище. Справа в тому, що нове дульне гальмо змінює звук пострілу і супротивнику не варто було знати що то за новий звук на полі бою.  Потім, коли ДШКМ-ТК став масовим це зіграло з нами прикрий жарт. Дуже багато людей стало вважати ДШКМ-ТК гвинтівкою, не розуміючи навіщо з кулемета робити однозарядну гвинтівку. А її ніхто і не робив.

Сучасна концепція ДШКМ-ТК була доопрацьована і впроваджена на волонтерському рівні влітку 2016. Перед цим, В.Н.Муженко натрапивши  на передовій на зразки кулеметів з нашими доробками поставив завдання  службі  озброєнь знайти  тих хто це робить. Так служба озброєнь вийшла на нашу групу. Потім було узгодження технічних умов, проведення державних випробувань, аудит виробництва воєнною прийомкою.  Все було досить швидко і вже зимою 2016 з’явився кулемет ДШКМ-ТК. Але доробка  і зміни йдуть і зараз. У нас є дуже великий обсяг інформації  по недолікам, та проблемам в використанні кулеметів і завдяки цьому вдається вносити зміни в нові зразки. Плюс ми постійно проводимо навчальні збори в бригадах, маємо власний досвід використання цієї зброї.  Все робилося як для себе та випробовувалось на собі.

Кулемет отримав низку конструкційних впроваджень які дозволяють просто покласти кулемет на землю та почати стрільбу після перезарядки у порівнянні з використанням оригінального громіздкого станка. Також новий ДТК змінює звук пострілу, що не дозволяє противнику визначити тип озброєння який використовують проти нього, а відповідно і правильно оцінити загрозу. Тобто був отриманий новий інструмент.

Як відомо зі створенням нових зразків озброєння розробляється та впроваджується концепція їх використання у військах, які дії зараз у цьому напрямку?

Так, коли ми стикнулись з реальним станом речей в ЗСУ по використанню такої зброї  ми були шоковані низьким рівнем знань та навичок. Це легко пояснити. Великокаліберні кулемети в піхоті не використовувались зовсім, дуже мала кількість НСВ була на озброєнні десантних бригад. Вважалося, що 14,5 мм кулеметів на бронетехніці цілком достатньо для підтримки піхоти. А кулемет ДШКМ взагалі не був на озброєнні піхотних підрозділів.  Ніхто не вивчав його як з технічного так і з тактичного боку. Коли стало зрозуміло, що піхоті потрібна така зброя, ніхто не спромігся навчити бійців елементарним речам. Як чистити? Які проблеми та як їх долати?  Навіщо потрібна така зброя та які завдання ставити перед нею?  Досвід першої та другої світових війн не став у нагоді, завдяки кардинально зміненому характеру нашої війни.  Використання кулемету як засобу знищення ланцюгів піхоти  неможливо, нема тих ланцюгів. Використання як протиповітряного засобу? Майже не має сенсу проти сучасної авіації, навіть гвинтокрилів. Боротьба  з броньованими цілями? Дуже сумнівно при сучасному розвитку навіть легко броньованої техніки. Може використовуватись тільки з дуже близької дистанції та з засідок. А нащо ж він потрібен?  Навіщо потрібен кулемет з невеликим темпом вогню, величезною вагою та на маломобільному важкому станку?  Мала мобільність робить його розрахунок вразливим для всього спектру важкого піхотного озброєння та озброєння ББМ. Це ж не друга світова, зараз такі цілі вражаються дуже швидко.

На аналізі цих чинників і базувалася наша концепція мобільного та точного комплексу ДШКМ-ТК.  Це кулемет для ураження укритих польових вогневих точок, перешкоджання підвозу людей та техніки на передову, тримання супротивника у напрузі завдяки точному вогню  з невідомих йому місць. Визначити позицію ДШКМ-ТК вкрай важко.  ДШКМ-ТК не потрібні облаштовані точки, він може працювати майже з любого місця, швидко вражати ціль за мінімальний час та змінювати позицію.  Цей кулемет має просто фантастично, за сучасними мірками,  зроблений ствол, що дає точність співставну з гвинтівками калібру 0.5 BMG, а пробивні властивості боєприпасів до нього залишають позаду багато аналогічних боєприпасів у цьому калібрі.

Під нашу концепцію була розроблена програма підготовки кулеметників, було змінено Курс стрільб зі стрілецької зброї та БМ. Програма була прийнята командуванням сухопутних сил ЗСУ і підписана С.М.Попко, а зміни в курс стрільб вносилися за сприяння В.Н.Муженко.

За який приблизно час отриманий досвід викристалізувався у сьогоднішнє бачення?

Десь близько двох років. І це результат роботи нашої групи. Власна робота з цими кулеметами, обмін досвідом  з однодумцями, постійний контакт з кулеметниками. І це бачення не статичне, воно доповнюється постійно.  І досвід не береться зі стелі. Ми працюємо за приписом генерального штабу, за сприяння керівництва ОТУ та АТО.  Це дає можливість спільно з кулеметниками виконувати завдання в зоні АТО,  проводити наші практичні зайняття.

Пам’ятаю організовувалась підготовка кулеметників ДШК-ТК у 169 Навчальному центрі які проблеми виникали під час підготовки, та чи відбувається вона зараз там і у якому стані, адже станом на зараз все ще існують ваші мобільні групи, що займаються підготовкою особового складу на місцях, фактично не відриваючись від позицій.

По 169 центру я можу сказати, що це був необхідний для нас досвід. Не дуже позитивний, але важливий.  Навесні 2016 ми започатковували там роботу  курсів кулеметників великого калібру.  Це була ініціатива О.М.Мікаца і він максимально допомагав в організації навчального процесу. Я особисто, розумію, чому не спрацювала система підготовки в 169 НЦ.  Це об’єктивний сплав проблем з комплектації підрозділів, відсутність інструкторів-фанатиків своєї справи, бюрократія та формалізм. Але зараз курси кулеметників там працюють, і принаймні знання з матеріально-технічного обслуговування курсанти там отримають.  Але хто там курсанти?  Дуже часто командири не посилають добрих солдат в НЦ. Вони потрібні їм на передовій. А в НЦ їдуть ті від кого хочуть хоч на деякий час здихатись або люди які ніколи не будуть кулеметниками. Це деморалізує інструкторів та призводить до замкнутого кола, коли одні не хочуть вчитися, а інші не хочуть вчити.  Плюс інструктори часто не мають власного бойового досвіду, а солдати бачачи це  відносяться до них зверхньо.

Нам тут простіше, бо всі учасники групи досить непогано стріляють, постійно тренуються в цьому. Плюс ми маємо досвід  роботи з ДШКМ-ТК в різних умовах, та майже на всіх ділянках фронту, тому нам є що розповісти і головне продемонструвати курсантам. Тому що людям треба показати приклад, тоді вони стають зацікавлені в  результаті. Не всі, но більшість стає. І ми вже напрацювали методику навчань, яка дає дуже непоганий результат вже за 7 учбових днів.

Саме тому ми і працюємо з кулеметниками в АТО. Без відриву від бойової роботи.  Плюс можливість проводити практичні заняття з курсантами, що дуже допомагає в навчанні. І поки що будемо продовжувати.

Робота розрахунку ДШКМ-ТК на відстані 1250 метрів під час навчань Відео Романа Доніка

Ваша мобільна група акумулювала досвід застосування ДШК у всій зоні проведення АТО – від Приазовських степів до прикордоння у Луганській області, чи був у вас досвід вивчення практики іноземних держав? Як відомо у США кулеметників навчають близько 6 місяців, на скільки їх досвід актуальний для нас?

Ми вивчали систему підготовки кулеметників  США.  Вона дуже цікава,  спрямована на розвиток у солдата навичок по швидкій, точній наводці та ураженню цілей. Багато часу приділяється складанню карток вогню, роботі з прицільною системою, яка схожа с системою корегувань оптичного прицілу. Дуже цікаві вправи на точність стрільби, система оцінки результатів. Але  в наших реаліях ми маємо що маємо.  Держава не може зараз вчити кулеметників по півроку. Тому ми зробили для себе вибір пріоритетів, чому треба вчити для отримання максимального результату за мінімальний час. Це навички стабільної стрільби та корегування вдень та вночі, складання карток вогню, знання матеріальної частини зброї. При можливості і наявності часу, далі, це стрільба по малопомітним та непомітним цілям з використанням орієнтирів, стрільба з закритої вогневої позиції, стрільба  з оптичним прицілом.

На скільки штатні розрахунки кулеметників ознайомлені з основними навичками стрільби та обслуговування ДШК, бо з раніше озвучених проблем було те, що після відправки у війська підготовлені за курсом кулеметників цими бійцями заповнювались інші вакантні посади у підрозділах

В більшості погано ознайомлені. Системної підготовки нових бійців цього фаху зараз майже немає. І також є переміщення людей, наприклад навченого кулеметника можуть поставити СПГшником, де він нічого не розуміє. А СПГшника зробити водієм.  А на курси  ДШКМ відправити санітарів, бо когось треба. Це призводить до марної трати коштів на навчання та деморалізації  бійців.  Але така реальність зумовлена некомплектом особового складу в бойових частинах і поки що змінити такий стан речей вкрай важко.

Обслуговування кулеметів Фото: Роман Донік

Не можна також оминути питання із забезпеченням мастильними чи іншими витратними матеріалами. Яким чином вдається отримувати те ж мастило для обслуговування кулеметів чи все ж покладаються на волонтерів?

Дмитро Борцов: Мастило  для зброї в армії є. Але часто-густо на рівні рота-взвод його не отримують, бо на думку офіцерів, це зайви папірці,  облік, одним словом – геморой.  І багато хто навіть не пише заявки на мастило. А волонтерське мастило обліковувати не треба, завжди можна просити ще і ще. Плюс мастило в спреї, що везуть волонтери реально набагато зручніше у  використанні. А якість його краща.  Ми вчимо користуватися тим що є.  Як обслуговувати кулемет маючи тільки солярку та моторне мастило, наприклад.

Обслуговування кулеметів Фото: Роман Донік

Нещодавно розповсюджувалась версія про те що ДШКМ-ТК має дуже низький рівень надійності та потребує заміни вже при настрілі у 10 тис пострілів. Що ДТК призводить до підвищення тиску в стволі та в автоматиці, про виходи з ладу затворів та інших частин. Як ви можете це прокоментувати.

ДШКМ-ТК не має ніяких обмежень на настріл. Коли  кажуть про настріл в 10000 пострілів мається на увазі що після кожних нових 10000 пострілів  треба перевірити ствол калібром, провести контроль усіх вузлів кулемета згідно  з технічною документацією. І після цього працювати далі. Це контрольна точка, не більше, не менше.

Стволи в цих кулеметах дуже надійні і витримують більш ніж 50000 пострілів без змін.  Якщо кулеметник навчений нами, то в нього ресурс стволу може бути значно більшим. Тому що він не спалить ствол та знає як його обслуговувати.  Дульне гальмо якщо і впливає на роботу автоматики, то тільки послаблюючи сили діючі на неї. В новому дульному гальмі гази розпорошуються швидше аніж у штатному, а піковий тиск майже удвічі менший за штатне.  Площа виходних отворів тільки першої камери нового дульного гальма більше ніж площа усіх отворів штатного, тому ніякого підвищення тиску там нема.

Мабуть останнє, вже декілька років відбувається підготовка підрозділів у напрямку підготовки, впроваджується бачення використання цих вогневих засобів, як Ви оцінюєте теперішній стан у порівнянні з початковим етапом у 2015му у підготовці як самих бійців, так і організації діяльності у підрозділах?

Зараз все стає системнішим. Проблем дуже багато, але з’являється  розумний підхід к навчанню. Це ще не те про що можна мріяти, але вектор вже вірний. Зараз наша група веде навчання на бригадних зборах кулеметників, які організовуються  штабами ОТУ та АТО і є частиною планової бойової підготовки. Завдання-підготовка в бригадах людей, що можуть стати інструкторами, та нести досвід далі. Навчання в бригаді, якщо проводиться неформально працює краще ніж в нині існуючих навчальних центрах.  А по результатам  приїздить комісія з НЦ, та прийнявши іспити видає солдату документ про  фахову підготовку. Таким чином навчаються ті кому це потрібно і без відриву від бригади.

Дякуємо Вам за інформацію.

Матеріал підготовлений Редактором MIL.IN.UA Люксіковим Михайлом

mil.in.ua

Реклама
Коментарі

Новини України

“Укроборонпром” спільно з військовими проаналізував можливості техніки в зоні АТО

Опубліковано

від

Від

Група Державного концерну “Укроборонпром”, на чолі з Генеральним директором Романом Романовим, відвідала зону проведення Антитерористичної операції на Сході країни та провела зустрічі з командним та технічним складом підрозділів ЗСУ. Метою поїздки став черговий моніторинг та аналіз якості зразків озброєння та військової техніки, що була розроблена, виготовлена, відремонтована і модернізовані підприємствами-учасниками ДК “Укроборонпром” та передана до військових частин Збройних сил України, задля отримання більш повної та об’єктивної інформації щодо її можливостей та вживання своєчасних заходів щодо допомоги у відновленні їх боєздатності та покращенні технічних можливостей.

“Ми ініціювали разом з Генеральним Штабом ЗСУ, Департаментом озброєння МОУ та керівництвом АТО зазначений візит задля отримання зворотного зв’язку безпосередньо від тих, хто експлуатує цю техніку”, – зазначив очільник Концерну Роман Романов.Делегація Концерну відвідала низку військових частин та їхніх бойових та ремонтних підрозділів, що займають бойові позиції в зоні проведення АТО. “Ми проаналізували роботу командного та інженерно-технічного складу підрозділів – механіків, водіїв та ремонтників, які експлуатують та відновлюють низку нашої техніки, зокрема важкі та легкі броньовані бойові машини, колесну та гусеничну техніку, артилерійське та стрілецьке озброєння”, – додав Заступник генерального директора Олександр Стеценко.

В подальшому планується ряд спільних заходів з Міністерством оборони України та Генеральним штабом по наданню технічної допомоги частинам та підрозділам Збройних сил України задля технічної підготовки екіпажів, а також організації забезпечення ремонту в місцях їх дислокації.Нагадаємо, що Концерн проводить ґрунтовний аналіз використання української зброї та техніки. Спеціалісти здійснюють роботу по аналізу за такими характеристиками, як точність, дальність і швидкість прицілювання, витривалість у складних умовах, моторесурс і потужність бронетехніки. На основі зібраних даних заводи “Укроборонпрому” вносять зміни. Так, за співпрацею з військовими, “Укроборонпром” вніс понад 900 змін в конструкторську документацію бронетранспортера БТР-4 за досвідом їхньої експлуатації цієї машини в АТО та виконанні бойових задач. Зразок БТР-4МВ1, модифікація цього бронетранспортеру за стандартами НАТО, успішно пройшла повний цикл заводських випробувань.

ukroboronprom

Продовжити читання

Військово-морські сили

Командування ВМСУ вирішує долю корвету U206 «Вінниця» за результатами обстеження

Опубліковано

від

Від

Наприкінці вересня судноверф «Україна» Одеського порту прийняла у док №4 багатоцільовий корабель Військово-Морських Сил України – корвет «Вінниця».

В ході проведення докових робіт проводилось обстеження судна щодо економічної доцільності його відновлення, ремонту та модернізації. У 2013 році піднімалося питання щодо списання корабля. Останнім часом у складі Військово-Морських Сил рахувався як навчальний корабель та не входив до бойового складу.

Як повідомляє Depo.Вінниця, за результатами обстеження корвету, наприкінці листопада, проведена узгоджувальна нараду між представниками Командування ВМС та промисловості. Наразі йде процес прийняття рішення, ще є два тижні, аби вирішити, що робити із кораблем, – повідомив перший заступник Командувача Військово-морських сил ЗСУ України Роман Гладкий.

«Нам повідомили результати огляду судна та пропозиції щодо його відновлення, ремонту, модернізації чи заміни окремих зразків озброєння, – каже Роман Гладкий. – Стан корпусу корабля зрозумілий та складний, там є проблеми. Зараз ми думаємо над тим, як будуть співвідноситися ціна робіт та результат. Бо якщо, скажімо, відновлення корвета коштуватиме півмільярда доларів, то вигідніше буде за ці кошти купити три катери. Підійти до вирішення долі корвета «Вінниця» треба виважено».

Ukrainian Military Pages Ukrainian Military Pages Ukrainian Military Pages

Корвет «Вінниця» (прикордонний сторожовий корабель проекту 1124П, шифр «Альбатрос») був закладений на Зеленодольському суднобудівному заводі 23 грудня 1975 року та спущений на воду 12.09.1976. У грудні 1976 введений до складу 5-ї окремої Балаклавської бригади прикордонних сторожових кораблів Західного ОК МЧ КДБ СРСР.

У червні 1992 року увійшов до складу Морських частин Державного комітету з охорони кордону України. В січні 1996 року переданий ВМС ЗСУ. Військово-морський прапор України піднято 19 січня 1996 року, корабель перекласифікований в корвет і перейменований на «Вінницю» (до цього іменувався «Дніпро»).

Як  повідомляв командувач ВМС Ігор Воронченко, обстеження з прийняттям рішень щодо подальшого використання також планувалось провести щодо тральщика «Генічеськ» і навчальних катерів.

 

ukrmilitary

Продовжити читання

Новини України

Сучасні тенденції розвитку боєприпасів середнього калібру

Опубліковано

від

Від

За оцінками військових експертів останні двадцять років спостерігається швидкий розвиток боєприпасів середнього калібру, а саме до автоматичних гармат калібром 20-60 мм та гранатометів – 20-40 мм. Головними факторами, що цьому сприяють є: поява більш дрібної, надійної та стійкої електроніки, впровадження нових вибухових речовин, нових технологій виробництва гільз та боєприпасів, а також вплив досвіду останніх військових конфліктів.

Однією з найбільш помітних тенденцій сьогодення є збільшення кількості боєприпасів повітряного вибуху ABM (air burst munition) калібром в діапазоні 20-60 мм з дистанційним детонатором. Незважаючи на складність їх реалізації, з огляду на потребу мати додаткове обладнання для програмування детонатора, ефективність їх застосування проти широкого спектру цілей в різних умовах ведення бойових дій збільшує інтерес до них з боку військових.

Окрім компанії Rheinmetall, яка одна з найперших запровадила програмовані боєприпаси AHEAD (advanced hit efficiency and destruction), підприємств Bofors з пострілами 3P та Orbital ATK з Mk 310 – PABM-Т, які вже достатньо давно займаються випуском відповідних снарядів різних калібрів в інтересах збройних сил країн НАТО, впродовж 2016-2017 років низка оборонних компаній почали розширювати спектр власної продукції за рахунок випуску пострілів ABM з дистанційним детонатором.

Так, у лютому 2017 року компанія CTAI (спільне підприємство Nexter Systems і BAE Systems) оголосила, що почала серійне виробництво 40 мм стрілецького програмованого телескопічного боєприпасу CTAS (Cased Telescoped Armament System), в якому снаряд частково вкритий метальним зарядом. Перевага полягає в зменшенні загальної довжини та ваги боєприпасу, а також збільшення вогневих можливостей щодо ураження цілей. CTAS включає в себе сімейство з шести боєприпасів, серед яких GPR-AB-T (round-airburst-tracer) з дальністю дії 2 500 м та A3B-T (anti-aerial airburst-tracer, планується до випуску в найближчому майбутньому) з дальністю дії до 4000 м.

171215 GPR AB T

Телескопічні боєприпаси CTAS

На початку 2017 р. російське НВО «Прибор» підтвердило, що перебуває на ранніх стадіях реалізації боєприпасів АВМ калібру 30 мм для гармат 2A42 та 2A72 та 57 мм для гармати BM57. Постріл 57×348 мм з’явився ще у 2013 році, коли компанія Renault Trucks співпрацювала з російськими підприємствами в процесі розробки транспортного засобу ATOM 8×8. З того часу активно просувається 57 мм боєприпаси та дистанційно керована башта UVZ AU-220M BAIKAL («Байкал»), яка активно демонструється на виставках з 2015 року.

171215 UVZ AU 220M BAIKAL

AU-220M BAIKAL («Байкал»)

В травні 2017 року турецька компанія Aselsan заявила про завершення розробки та сертифікації 35 мм програмованого пострілу повітряного вибуху АТОМ.

Постріл має програмований детонатор, який забезпечує підрив боєприпасу перед цілю. Ефективна дальність стрільби складає 4000 метрів. Максимальна дальність 12 000 м. АТОМ призначений для використання у спареній 35 мм гарматі турецького зенітного комплексу KORKUT.

171215 АТОМ Korkut

Спарений 35 мм зенітний  комплекс KORKUT

В жовтні 2016 року Польща почала розробку 30×173 мм пострілу АВМ для БТР 8×8 ROSOMAK. Новий боєприпас буде використовуватися у башті ZSSW-30 з гарматою АТК 300 мм Мк44S, що створюється Huta Stalowa Wola та WB Electronics. В тому випадку, якщо процес реалізації проекту не вдасться, польська сторона розраховує на придбання відповідних пострілів у компанії Rheinmetall (Німеччина).

Компанії Orbital ATK в жовтні 2017 року провела успішні випробування низки нових передових боєприпасів калібру 30х173 для гармати MK44 XM813 та башти XM914 Bushmaster Chain Pistols. Нові типи боєприпасів є керовані за командою і призначенні для знищення цілей вибухом поряд з цілю. Вони поєднують в собі маневрений постріл з комплементарною лазерною системою, яка компенсує вплив погодних умов та інші фактори, які можуть зменшити точність ведення вогню. Роботи виконувалися в рамках програми Extreme Accuracy Precision Ordnance (EXACTO) в інтересах DARPA(США).

171215 PABM T

Лінійка 30 мм пострілів з Mk 310 Programmable Air Burst Munition – PABM-T

В лютому 2017 армія США оголосила тендер на придбання 30 000 боєприпасів Mk 310 Programmable Air Burst Munition – PABM-T із завершенням поставки у 2019 році. Вони призначені для використання з гарматою XM813. Крім того, передбачається, що застарілі системи, де використовуються постріли калібру 30 мм також будуть оновлені з метою ведення вогню вже боєприпасами класу АВМ для збільшення летальності та бойової ефективності.

Окрім пострілів до автоматичних гармат розвитку набувають також гранати до гранатометів калібрами 30-40 мм. З початком 2000 років була впроваджена та набула практичного застосування технологія повітряного вибуху для боєприпасів 40х53 мм зі швидкістю 240 м/с і дальністю 2200 м.

Наразі після 2000 років в активному використанні перебувають постріли DM131 калібру 40 мм від компанії Rheinmetall для автоматичного станкового гранатомету H&K GMG AGL у поєднанні з системою ведення вогню VІNGMATE, гранати 40 мм Mk 285 PPHE від компанії Nammo з системою AN/PVG-1 LVS від Raytheon для гранатометів Mk 47 STRIKER від General Dynamics, постріли 40 мм AMBS від ST Kinetics для гранатометів STK 40 AGL Mk 2 AGL та гранати C171 PPHE-RF від Nammo для гранатометів C16 CASW (GMG E) AGL з системою ведення вогню VINGMATF FCS. Однак виробники постійно їх удосконалюють та створюють нові зразки.

Паралельно відбувається розвиток змішаних – гібридних систем, де гвинтівка з калібром 5,56 мм поєднується з гранатометом калібром 20 мм. Наприклад, виріб XM29 OICW, де постріл гранатомету програмується і здійснюється його детонація після пострілу в заданій точці перед/над ціллю.

171215 XM29 OICW

Гвинтівка XM29 OICW

Також набуває розвитку тенденція створення виключно ручних гранатометів, як то гвинтівка XM25 CD-TE калібром 25мм з програмованим детонатором. Вона здатна вести вогонь меншим калібром ніж станковий гранатомет, однак з достатньо високою ефективністю.

Характер сучасних війн та конфліктів, де часто піхотним підрозділам доводиться вести бойові дії в міських умовах, зумовив появу низько та середньо швидкісних пострілів з повітряним вибухом калібром 40 мм зі швидкостями польоту 78 м/с та дальністю стрільби близько 400 м та 105 м/с та дальністю до 800. Такі боєприпаси ефективні не лише для знищення противника, який перебуває в різноманітних міських приміщеннях, а й для пробиття дверей та ураження легко броньованих об’єктів.

171215 XM25 CD TE

Гвинтівка XM25 CD-TE

З огляду на це, компанія Rheinmetall розробила два боєприпаси HEBE16-50 та HEBE 100 з підвищеною пробивною здатністю. Вони обладнані висувним шпилем, який забезпечує ефективне пробиття, наприклад, дверей.

Окремим напрямком розвитку є використання програмованих боєприпасів повітряного підриву проти безпілотних літальних апаратів. Нещодавно компанією Amtech Less-Lethal Systems були розроблені багатосекційні снаряди SKYNET, призначені для застосування саме проти БПЛА.

171215 UAV

Багатосекційні снаряди SKYNET від Amtech Less-Lethal Systems 

Останньою тенденцією є створення програмованих пострілів, які забезпечують ефективне ведення операції у, фактично, ближньому бою. Цікавою є концепція Adjustable Range Impact Munition (ARIM), розроблена компанією Safanland Group. Вона передбачає вогневе враження противника пострілом з дистанційним детонатором, який програмуються на короткі 0-40 м та довгі 40-70 м відстані. Цим напрямком розвитку активно цікавляться Збройні сили США, де вважають, що у війнах найближчої перспективи з огляду на високу урбанізації територій велике значення матиме ефективність ведення саме ближнього бою.

Окремим напрямком розвитку програмованих боєприпасів є їх використанні у нічний час, адже існує потреба в їх застосуванні з використанням сучасних приладів нічного бачення, які діють на різних принципах.

За матеріалами видання European Defense and Security 6/2017

defence-ua.com

Продовжити читання

Зараз обговорюють