Зв'яжіться з нами

Блоги

Азовское противостояние: украинская “Гюрза” против российских катеров “Мангуст” и “Соболь”

Опубліковано

від

Пополнение ВМСУ бронекатерами “Гюрза-М” не на шутку возбудило российское ура-патриотическое сообщество и не исключено, что Кремль вспомнит о том, что ДНР имеет выход к Азовскому морю и воспользуется этим для создания повышенной напряжённости в регионе. Так с каким противником может столкнуться «Гюрза» в случае розыгрыша этой карты?

Не так давно в рядах фанатов ДНР наблюдалась форменная эйфория, на фоне появившихся в их СМИ, не особо заслуживающих доверия, сообщений о том, что Россия передаст флоту (как бы это смешно не звучало) недореспублики катера проекта 12150 “Мангуст” и проекта 12200 “Соболь”. Ожидали террористы этих подарков на июнь этого года, но так и не получили их. Видимо, появление катеров, находящихся в эксплуатации РФ, в руках террористов, могло бы повлечь за собой очередную волну недовольства группы сторонников санкций, и этот финт обошёлся бы Кремлю очень дорого. Однако…

Как известно, намедни состав ВМСУ пополнили ещё два бронекатера “Гюрза-М”, прибывшие в Одессу и присоединившиеся к четырём уже здесь вольготно расположившимся. И как бы кто не относился к идеям москитного флота, но любое пополнение арсенала вооруженных сил Украины будь то на суше, воздухе или море, одинаково болезненно воспринимается кремлевской верхушкой. Усиление же террористов ДНР на Азовском море может стать именно тем ответом, который Москва даст не только на расширение парка ВМСУ, но и по вопросу предоставления летального оружия Украине Штатами.

Так, что же ожидает “Гюрзу”, если ей придётся выполнять боевые задачи против “Соболя” и “Мангуста”?

Прежде всего, начнём с недостатков, и к ним относится манёвренность и скорость наших бронекатеров. Максимальная скорость 28 узлов (при стартовой 30) и выполнение задач с запасом хода при такой скорости в пределах дальности 216 миль значительно ограничивают возможности “Гюрзы”. Да, дальность плаванья можно увеличить до 400 миль, но это при снижении скорости вдвое. В свою очередь российские катера без труда развивают скорость до 50 узлов, а “Соболь” при 40 узлах имеет дальность плаванья до 500 миль.

Разумеется, это существенный недостаток, но, с другой стороны, он обусловлен тем, что “Гюрза” в отличие от “Мангуста” и “Соболя”, является бронекатером. И именно более высокая степень защищённости экипажа значительно отличает его от катеров антагонистов. И вот теперь, главное – от чего же броня “Гюрзы” будет защищать её экипаж?

У катера проекта 12150 “Мангуст” довольно скромное вооружение – 14,5-мм крупнокалиберный пулемёт КПВТ (прицельная дальность до 2 000 м). Проект 12150В подразумевает использование и ракетного вооружения, но на сегодняшний день он не реализован. В свою очередь “Соболь” куда более опасный соперник, ведь помимо 14,5 мм пулемёта он может быть оборудован и комплексом “Вихрь-К” в состав которого входит: 30-мм артиллерийская установка, с дальность стрельбы до 5 000 метров; ПТРК “Вихрь” с 4 ракетами 9К121 либо 9К121М, дальность поражения целей которых составляет до 10 км.

Наша же “Гюрза” имеет на вооружении два боевых модуля Катран-М, в состав каждого входит: 30-мм пушка ЗТМ-1; 7,62-мм пулемёт КМ; 30-мм гранатомёт КБА-117 и 130-мм ПТРК “Барьер-ВК” дальность поражения целей 5 000 м (максимальная 7 500 м для “Барьер-В”).

Как видим, если “Мангуст” для “Гюрзы” не составит особых проблем, то “Соболь” как раз противник опасный и в отношении ракетного вооружения даже превосходящий наши бронекатера. Хотя, у 9К121 есть серьезный недостаток – при движении ракеты к цели луч лазера должен быть до выхода на конечную траекторию полёта направлен прямо на цель, что позволяет систему наведения “ослепить”.

К тому же, в отличие от “Мангуста” и “Соболя”, архитектура “Гюрзы” приближена к технологиям “стелс”, что позволяет значительно снизить радиолокационное отражение катера. Это преимущество может позволить катеру незамеченным приблизиться к противнику на расстояние огневого соприкосновения и неожиданно нанести удар.

Но, что самое интересное, на сегодняшний день ни один “Соболь”, при всех имеющихся возможностях, не оборудован тем самым комплексом “Вихрь-К”, представляющим опасность нашим катерам. А потому, говорить о серьезной угрозе от него, в случае поставок террористам ДНР в базовой комплектации, также не приходится.

Разумеется, в данном контексте рассмотрена лишь гипотетическая картина снабжения террористов российскими катерами. Но в случае обострения ситуации на фронте и остром желании Кремля заняться своим излюбленным развлечением – шантажом на крови, столкновения в прибрежной зоне Азовского моря не исключены. И именно катера могут стать главным ударным элементом в руках российских марионеток. Тем более, что террористы имеют “опыт” – 31 августа 2014 года они обстреляли и потопили катер BG-119 около села Безыменное неподалеку от Мариуполя.

Однако, в случае появления на Азовском море катеров у террористов, на первых порах противостоять им смогут только патрульные катера морской охраны Госпогранслужбы из Мариуполя. Это катера проекта 1400 “Гриф”, развивающие скорость до 29 узлов, и имеющие на вооружении 14,5 мм пулеметы. Катера же “Гюрза”, идеально подходящие для условий Азовского моря, там отсутствуют. И перейти из Одессы в Азовское море им сложно – и из-за ограниченной мореходности, и из-за контролируемого Россией Керческого пролива. Возможен вариант доставки пары бронекатеров в Мариуполь на железнодорожных платформах – габариты катеров, теоретически, позволяют это. И если Украина сможет перебросить на Азовское море бронекатера – то они там будут не одни, а в “компании” пограничных катеров.

zloy_odessit

uc.od.ua

Реклама
Коментарі

Блоги

Доля українських Тритонів

Опубліковано

від

Від

Після розпаду радянського союзу, новоствореним українським Військово-морським силам у спадок від радянського флоту залишились надмалі підводні човни «Тритон-2».

Надмалі підводні човни НМПЧ (рос. назва Сверхмалые подводные лодки СМПЛ) проекту 908 «Тритон-2» розроблені ЦПБ «Волна» м.Санкт-Петербург. Розробка проекту почалась в 1970 році, а в 1974 був виготовлений перший дослідний зразок.
Тактико технічні характеристики:

Довжина – 9,5 м

Ширина – 1,9 м

Водотонажність – 15,7 т

Глибина занурення – 40 м

Швидкість підводного ходу –

Дальність плавання – 60 миль

Екіпаж – 6 ч (2 ч + 4 бойові плавці)

«Тритон-2» є збільшеним варіантом двомісного засобу доставки бойових пловців «Тритон-1»:
Всього було побудовано 13 одиниць НМПЧ “Тритон-2”. З них Україні дісталось три одиниці* .

НМПЧ «Тритон-2» перебували на озброєнні 7-ї бригади спеціальних операцій ВМС (що пізніше була переформована в 73-й морський центр спеціальних операцій).

На початку 90-х це з’єднання спеціальної розвідки ВМС дислокувалось на острові Майський, поблизу Очакова, там же в спеціальному приміщенні знаходились і Тритони:

НМПЧ «Тритон-2» призначений для прихованої доставки та евакуації груп бойових пловців, патрулювання акваторії портів і рейдів, мінування причалів та кораблів противника.

Човен міг транспортувати до 6-ти чоловік. Його перевагою був малий розмір, що ускладнював виявлення човна, і дозволяв підійти до берега на максимальній мілині.

«Тритон-2» оснащувався електродвигуном, що живився від батарей. Човен не мав озброєння та використовувався як транспортний засіб.

Надмалий човен «Тритон-2» є транспортувальником «мокрого» типу – тобто екіпаж під час руху під водою перебуває в заповнених водою відсіках.

 

В іноземних арміях також використовуються засоби доставки бойових пловців такого класу. В західній класифікації такі апарати мають назву (SDV) – SEAL Delivery Vehicle (засіб доставки бойових пловців):

ВМС США – SDV Mk.XI (SWCS)ВМС Великобританії – S351ВМС Франції – SWUVТа інші.

В ВМФ Росії розроблений проект модернізованого варіанту НМПЧ «Тритон-2» та спеціальний занурюваний катер «Тритон-НН». Дані про наявність НМПЧ «Тритон-2» на озброєнні не має.

Російські проекти надмалих підводних апаратів.

Модернізований варіант “Тритон-2”:
Тритон-НН:
В ВМС України НМПЧ «Тритон-2» прослужили не довго. Приблизно до 2010 року даний тип підводних апаратів був знятий з озброєння і списаний. Точні причини та дата не відомі.

Нещодавно в мережі з’явились фотографії залишків НМПЧ «Тритон-2», які використовуються як експонат в одному з яхт-клубів Нової Каховки:На сайті forums.airbase.ru (http://forums.airbase.ru/2016/01/t85192_153–kak-umirayut-korabli-5.html ) була згадка стосовно походження «залишків Тритона» : «Вот что удалось узнать по лодке. Привезли её из Херсона,там её готовили к переплавке, носовая часть уже была демонтирована забрали что осталось. В Херсон она попала из Севастополя. Вот собственно и все. »

Можна припустити, що така ж доля чекала і на інші два підводні апарати проекту 908, які були на озброєнні ВМС України. І нажаль така унікальна військова техніка не зберіглась навіть якості музейного експонату….

*Достовірні данні що до кількості НМПЧ «Тритон-2» що були у складі ВМСУ до списання – не відомі. Найчастіше вказуєтеся кількість 3 одиниці.

** В статті використані фото з сайту “Водний транспорт”. Автор Felix21

Автор: MARINER

mil.in.ua

Продовжити читання

Блоги

Потенційна бойова одиниця ВМС України

Опубліковано

від

Від

Військово-морські сили України гостро потребують поповнення корабельного складу. Після анексії Криму український флот залишився з десятком кораблів, катерів та суден які до того ж перебувають у дуже поганому технічному стані.

Намагання керівництва армії відновити бойовий потенціал ВМС обмежені фінансовими можливостями держави.

Одним з варіантів вирішення цієї проблеми стало будівництво нового військового корабля на базі недобудованого корпусу цивільного судна. Цю схему застосовують при створенні середнього розвідувального корабля проекту «Лагуна». СРЗК шифр проекту «Лагуна» будуєтеся в Києві, заводом «Кузня на Рибальському», на основі корпусу цивільного риболовецького траулеру проекту 502ЕМ     milnavigator.tv


Така схема вимагає значно менших фінансових витрат в порівнянні з будівництвом військового корабля з нуля, і не впливає на його бойові характеристики – так як для кораблів бойового забезпечення, до яких відноситься розвідувальний корабель, його бойовий потенціал визначається розвідувальним обладнанням.

Які ще кораблі можна побудувати за такою схемою?

В Миколаєві, на Чорноморському суднобудівельному заводі (ЧСЗ), біля причальної стінки стоїть недобудований корабель проекту 2020.
Плавучі технічні бази проекту 2020 призначені для обслуговування та ремонту атомних енергетичних установок атомних підводних човнів.

Корабель проекту 2020 (шифр «Малина») розроблений ЦКБ «Айсберг», і будувався на ЧСЗ за замовленням №698 для військово-морського флоту Російської Федерації. Корабель був спущений на воду 27.12.1991, і після припинення фінансування російською стороною був законсервований у 2005 році. Даний проект до сих пір стоїть на озброєнні ВМФ Росії, де використовується за призначенням.Тактико-технічні характеристики корабля проекту 2020:

Довжина – 137,8 м

Ширина – 21 м

Осадка – 7 м

Водотонажність – 13.900 т

Екіпаж – 218 ч

Корпус цього корабля, при демонтажі обладнання для обслуговування атомних реакторів, можна використати для створення кораблів забезпечення різного призначення:

Великий розвідувальний корабель
Корабель комплексного забезпечення (матеріально-технічного)
Транспортний корабель
Рятувальний корабель (зі шпиталем та аварійно-рятувальним підводним апаратом)

Особливо перспективним є варіант створення на базі корпусу проекта 2020 рятувального судна з обладнанням для підводних рятувальних робіт. Подібний рятувальний корабль “Игорь Белоусов” є у складі ВМФ Росії:

автор: MARINER

mil.in.ua

Продовжити читання

Блоги

Створення навчального центру ведення бойових дій в місті

Опубліковано

від

Від

Нещодавно російські військові на полігоні Прудбой (Південний військовий округ), провели показове навчання сухопутних підрозділів. Темою навчання було відпрацювання ведення бойових дій в місті.

В ході навчань були відпрацьовані нові тактичні прийоми основані на досвіді, який російська армія отримала в Сирії.

Наприклад відпрацьовувались питання штурму міської забудови з під прикриттям танків, використання броньованого бульдозеру, що нагортав так званий «сирійський вал» для прикриття штурмових підрозділів, і підземні переходи між будинками.

Танк замаскований під сміття:

“шахідмобіль”:

Броньований бульдозер:

Підготовка військ для ведення бою в місті набуває актуальності, оскільки театр ведення бойових дій все більше зміщується саме в цю місцевість.

В розвинутих арміях такі центри створювались починаючи з 80-х років, і  активно розвиваються і сьогодні.

Для прикладу можна привести:

Виходячи з цього можна зробити висновок про необхідність створення такого навчального центру у складі Збройних  сил України.

За період АТО Українська армія отримала досвід бойових дій в урбанізованій місцевості. Найвідоміший  приклад –  оборона донецького аеропорту.

Проте цей безцінний досвід не був проаналізований і використаний в навчальних програмах. На сьогоднішній день він використовується безсистемно, та  як окремі елементи підготовки. В збройних силах немає  окремої програми підготовки до ведення такого виду бою, а в бойовому статуті ЗСУ відповідний розділ описує ведення бойових дій в місті узагальнено.

 

Можливі варіанти вирішення проблеми:

*В Україні є декілька  безлюдних населених пунктів,  та промислових забудов які не використовуються:

Найбільш вдалим варіантом  могло бути створення навчального центру ведення бойових дій в місті, в населеному  пункті Орбіта.

Орбіта – це місто привид в Черкаській області. Воно створювалось для працівників Чигиринської АЕС, яку після подій  в Чорнобилі так і не добудували.

Орбіта має високоповерхову забудову, що дає можливість відпрацьовувати дії снайперських підрозділів в висотних будинках. Населений пункт оточений лісом та має місце для будівництва додаткових навчальних будівель і будівель для розміщення навчальних класів та техніки.






Такий центр міг би складатись з:

Навчально-імітаційного поля – ділянки міської забудови різної висотності і призначення. Облаштовані підземними переходами, укріпленнями для оборони, вогневими точками.
Адміністративних приміщень – приміщення управління навчального центру, медичний пункт, їдальня, магазин.
Бокси для техніки – навчальний центр повинен мати постійний батальйонний комплект техніки обладнанної лазерною системою імітації бою типу MILES. Підрозділи прибувають в НЦ без штатної техніки, що зменшить витрати на її перевезення залізницею.
Навчальні класи – для теоретичної підготовки де курсанти будуть вивчати теоретичні основи ведення бойових дій в місті.
Приміщення для технічного персоналу – основну частину персоналу, що обслуговує НЦ мають складати цивільні службовці. В їх функції буде покладено підтримка технічної справності навчально-імітаційного поля, прибирання, МТЗ, охорона НЦ. Також группа цивільних службовців може виконувати роль “умовного противника”- який буде вести навчальні бойові дії з курсантами.
Науковий центр бойових дій в місті – науковий підрозділ НЦ, що комплектуєтся військовослужбовцями. На цей підрозділ покладаются функції вивчення та узагальнення досвіду ведення бойових дій в місті іноземними арміями, та частинами ЗСУ; розроблення методичних рекомендацій та навчальних програм для НЦ; дослідження нових тактичних прийомів ведення бойових дій в місті (рекомендації що до внесення змін у відповідний розділ бойового статуту ЗСУ).
Центр імітаційного моделювання – підрозділ що проводить командно-штабні навчання (компютерне моделювання) за тематикою підготовки НЦ

Переобладнання існуючого населеного пункту вимагає менших фінансових витрат, ніж будівництво аналогічного центру з нуля.

*в деяких вказаних населених пунктах продовжують жити незначна кількість людей, а Поліське знаходиться в зоні підвищеної радіаційної небезпеки.

** в статті використані фото alexfoto.com.ua

автор:MARINER

mil.in.ua

Продовжити читання

Зараз обговорюють