Зв'яжіться з нами

Збройні сили України

55-ій артилерійській – 75!

Опубліковано

від

Любов піхоти Боги війни завоювали у ході найжорстокіших боїв на Сході країни

Напередодні Нового року у Запорізькому академічному обласному українському музично-драматичному театрі ім. В.Г. Магара відбувалось нечуване: партер, ложі бенуара та бель’єтажа – усе в «пікселі». Привід для масштабного збору військових Запорізького гарнізону більш ніж поважний: 55-ї окремій артилерійській бригаді імені генерал-полковника Василя Петрова – 75 років.

Позаду – Слов’янськ, Д’якове, Іловайськ, Ізварине, вогневе прикриття Донецького аеропорту, Дебальцеве…

«Десантник з «25-ки» кричав: «Боги війни, я вас люблю!»»

1 березня 2014 року «55-ку» – на той час одне з небагатьох боєздатних формувань Збройних Сил України – було приведено у бойову готовність. В Криму «брати» палили українські прапори, а Кремль молов щось про «місцеву самооборону» і «невтручання» в українські події…

– 1-й гаубичний артилерійський дивізіон був майже на 100% укомплектований військовослужбовцями за контрактом, але за штатом мирного часу. Катастрофічно не вистачало водіїв. Ми з офіцерами ходили по казармі випитували у підлеглих, у кого є права категорії «С», хто вміє водити вантажівки. Так знайшли тих, хто згодом на КрАЗах здійснив дводобовий марш на «Широкий Лан», що на Миколаївщині, – згадує командир батареї полковник Андрій Тімченко.

ДАП-4Потім були майже два з половиною місяці поблизу селища Чонгар на кордоні з анексованим Кримом. Незважаючи на постійну втому від важких щоденних фізичних навантажень, сніг, мороз та пронизливий степовий вітер солдати та офіцери достойно виконували усі поставлені завдання. Гаубицю 2А65 «Мста-Б», обслуга якої за штатом налічувала вісім чоловік, обслуговували тільки п’ять. При цьому майже постійно у русі. Вогневі позиції іноді доводилось займати за 120 кілометрів від базового табору.

Кордон з Кримом перекрили, але запалав Донбас. Туди було перекинуто й 1-у зведену гаубичну батарею «55-ки».

– Перший бій прийняли 29 травня 2014 року. Одразу зрозуміли – це російська агресія! Ну не може у простого шахтаря бути таке озброєння і такий вишкіл! – ділиться тодішніми враженнями полковник Андрій Тімченко.

Розпочався наступ. Першим містом, у звільненні якого були задіяні артилеристи, став Красний Лиман (зараз – Лиман).

МарценюкБлизько двох з половиною кілометрів ліворуч від позиції запорізьких артилеристів знаходився терикон шахти, з якого все видно, як на долоні. Зі штабу АТО повідомили: «У бойовиків у планах вас захопити!». Близько 19.00 зі сторони териконів – почулися постріли і пересування техніки.

– Хлопці! Підтримайте! Вони пруть прямо на нас! – хтось кричав в ефірі.

Згодом з’ясували, це був лейтенант з «25-ки». Саме через околиці Лиману російські бойовики планували зайти на позиції десантників та артилеристів.

А часу на розгортання не було! Гармати Д-30 80-ї аеромобільної бригади, що розміщувалася поруч, могли б допомогти, але десантники не бачили, куди цілити. Андрій Тімченко оперативно запросив дозвіл в штабі АТО на коректування вогню сусідів. Дозвіл дали. Досвідчений офіцер засікав ціль на териконі зі своєї бусолі і по «молільнику» передавав координати й відхилення на батарею «80-ки». Артилеристи-десантники розвернули свої гармати й, здійснивши два пристрілочні постріли, відкрили вогонь на ураження. Після декількох залпів в ефірі почули емоційну подяку з «25-ки»: «Боги війни, я вас люблю!»

За час оборони Донецького аеропорту артилеристи працювали філігранно

Навчання на полігоні-1Коли пишуть про 242-денну оборону Донецького аеропорту роль артилеристів «55-ки» у цій героїчній епопеї часто виносять за дужки. Однак самі оборонці ДАПу  визнають внесок богів війни. Зокрема, десантник «79-ки» з позивним «Майк» зазначає, «що б там не казали про нас, «кіборгів», але всі повинні знати, про артилеристів та танкістів, без яких ми б не протримались так довго».

Павло Марценюк служив в тій самій 3-й гаубичній артилерійській батареї, яка з жовтня 2014 року надавала вогневу підтримку оборонцям ДАПу.

– При виникненні загрози захоплення в Запоріжжі державних установ російськими найманцями та їх посіпаками, я взяв участь у створенні «Запорізької самооборони», а з третьою хвилею мобілізації, коли призовний вік було піднято, разом з товаришами пішов у військкомат, а звідти – до 55-ї бригади, – згадує пан Павло.

Спочатку відправили служити в ремонтну роту, однак, маючи за плечима досвід служби в артилерії, він попросився саме на бойову роботу. Так став номером обслуги в новосформованій 3-й гаубичній під командуванням легендарного комбата старшого лейтенанта Олександра Мосійчука («Сан Санича»).

Нетривале злагодження, навчання і… перший бій. Район Старобешево Донецької області, 25 серпня 2014 року.

– Тоді ми зазнали чималих втрат, а найгірше – загинули наші товариші, – згадує Павло Марценюк. – Проте з доукомплектацією більшість бійців батареї залишились в бойовому складі. Отримали нові гармати і вже за тиждень повернулись і знищили під Старобешевим російський «опорник».

…Під Донецьк 3-тя ГаБатр 55-ї бригади зайшла на початку жовтня 2014 року і знаходилась в цьому районі до березня 2015 року, поки її не відвели, згідно других Мінських домовленостей.

– Під час оборони ДАПу запорізькі артилеристи працювали філігранно, аби не зачепити своїх, а ще постійно переміщувалися, аби не дозволили ворогу влучити у гармати і тягачі. Чимало разів вступали з «братами» в артилерійські дуелі, – розповідає Павло.

На щастя загиблих не було, хоча важка праця артилеристів у складі неповних розрахунків здоров’я не додавала. Неодноразово виводили техніку з палаючих позицій, витягували гармати з-під шаленого обстрілу…

Артилерійська розвідка не любить публічності, адже це «очі та вуха» бригади. З самого початку проведення АТО вони ефективно корегують вогонь, своєчасно виявляють, визначають координати противника та його вогневі засоби. Праця непомітна, але надважлива.

ТімченкоУ День ракетних військ і артилерії Збройних Сил України 3 листопада 2017 року Президент України Петра Порошенко нагородив командира дивізіону артилерійської розвідки «55-ки» підполковника Сергія Галича орденом Данила Галицького.

…2 липня 2015 року в районі населеного пункту Оленівка Донецької області, після виявлення ворога групою аеророзвідки під керівництвом тоді ще майора Галича, вогнем артилерії були знищені ротний опорний пункт та мінометна батарея противника. В грудні 2016 року на Світлодарській дузі виявлено та знищено 11 мінометних позицій та 1 артилерійська батарея, які вели обстріл переднього краю оборони ЗС України.

– Мій перший виїзд до району АТО відбувся у складі 1-ї гаубичної батареї 28 травня 2014 року під Слов’янськ, – розповідає розвідник Артем. – Їхали з полігону смт Черкаське увесь день шаленою спекою. Тоді ще ніхто не вірив у війну, думали, покатаємося по полігонах і повернемося. Зупинились на перехресті Харків-Слов’янськ – чекали на БМП супроводження. Як дурний знак, зчинилась злива. Аж раптом зі «стіни води» винирнула вантажівка без лобового скла. У ній – наші поранені у бинтах зі слідами крові. Ілюзії щодо мирної прогулянки розтали, немов весняний сніг…

Тільки протягом літа 2014 року Артем брав участь у звільненні 17-ти населених пунктів Донбасу. Та найбільше з цієї війни йому запам’ятався вихід з-під Дебальцевого взимку 2015-го.

– Батарея рухалась зі штабом сектору. Близько другої години ночі рух сповільнився. Звідусіль линули постріли. Попередили: ворог з’явиться ліворуч. Але обстріл почався з правого боку та з тилу. Галас, свист куль – і темрява хоч в око стрель! Аж ось перед очима пролетів трасер, освітивши цей гармидер. Я зарядив свій АКС й нумо лупити з нього в бік ворожих пострілів. Протягом просування стрільба не вщухала. Коли врешті доїхали до наших, обійнявся з навідником і заплакав, – згадує Артем.

– Хоч було й страшно, але жодного дня я не жалкую, що пов’язав життя з армією, – доповнює побратима начальник радіолокаційної станції Микола. – Планую служити, поки не закінчиться війна, а вона неодмінно закінчиться. Нашою перемогою!

P.S. За мужність та героїзм, самовідданий захист Батьківщини більше 380 військовослужбовців 55-ї бригади нагороджені орденами і медалями, 48 з них – державними. 41-го військовослужбовця поранено, 34 – віддали життя за Батьківщину.

Андрій БЕЗРУК  «Народна Армія»

Збройні сили України

Для тренування бою у місті на Яворівському полігоні зводять комплекс з восьми будівель

Опубліковано

від

Від

На території Міжнародного центру миротворчості та безпеки Національної академії сухопутних військ (також відомий як Яворівський військовий полігон) до кінця року збудують нове навчальне місце – «Бій в населеному пункті».

Як, повідомлялось Ukrainian Military Pages, 11 травня відбулися торги із закупівлі послуг з будівництва об’єкту за переговорною процедурою. Кінцева вартість будівництва згідно договору з генеральною підрядною організацією ТОВ «БК-БУДГРУП» склала 39,465 млн. грн. Термін виконання робіт по об’єкту не пізніше 31 грудня 2018 року.

Тренувальний комплекс «Бій в населеному пункті» включатиме наступні об’єкти, що використовуватимуться для для тренування: три одноповерхові будівлі, по одній дво- і триповерховій будівлі, дві виробничі споруди, будівлю церкви та тунель.

Ukrainian Military Pages

Тренувальні комплекси, а іноді й цілі штучні міста, для відпрацювання специфіки бою у місті широко використовуються у світі для підготовки військових та поліцейських сил.

Нагадаємо, що Ukrainian Military Pages вже показало як виглядає ціле навчальне місто Jeoffrecourt на 5 тис. мешканців, збудоване французькою армією у Навчальному центрі міських операцій (Сіссонн, департамент Ена).

 

ukrmilitary

Продовжити читання

Збройні сили України

«Північна фортеця-2018»: бригада територіальної оборони розпочала підготовку на полігоні (фото)

Опубліковано

від

Від

Тривають навчання бригади територіальної оборони «Північна фортеця-2018». Сьогодні третій день, організаційні моменти влагоджені, тож настав час для справжньої чоловічої роботи: практичних тренувань на тактичному полі.

Облаштування оборонних укріплень та вогневих позицій, застосування засобів захисту військовослужбовця та методика пристрілки особистої зброї, тренування з тактичної медицини та навчання мінометників – на кожному навчальному місці учасники зборів мали можливість відновити свої навички та отримати нові знання, освоїти напрацьовані в умовах бойових дій методи.

Ukrainian Military Pages Ukrainian Military Pages Ukrainian Military Pages Ukrainian Military Pages Ukrainian Military Pages Ukrainian Military Pages

Доставка учасників на тактичне поле, в зали для теоретичних навчань та повернення в наметове містечко здійснюється новими, спеціально виділеними на бригаду військовими «Богданами». В містечку продовжується будівництво двох кухонно-побутових модулів та інші господарчі роботи по облаштуванню побуту учасників тренувань.

Ukrainian Military Pages Ukrainian Military Pages Ukrainian Military Pages Ukrainian Military Pages

А тим часом резервісти продовжують прибувати на полігон: очікується, що їх буде не менше 4 тисяч. Також продовжується видача обмундирування прибулим на навчання резервістам: сьогодні в наметове містечко привезли ще кілька сотень комплектів військової форми.

Ukrainian Military Pages Ukrainian Military Pages Ukrainian Military Pages Ukrainian Military Pages

«Я впевнений, що вони впораються з поставленою передними задачею і разом з підрозділами ЗСУ стануть надійним форпостом захисту північних кордонів України», – відзначив в інтерв’ю полковник Олександр Нестеренко, заступник командувача військ оперативного командування «Північ» з територіальної оборони.

ukrmilitary

Продовжити читання

Збройні сили України

Дуло ходит ходуном, как стрелять?: танкист ВСУ рассказал правду о новых Т-84, после соревнований в Германии

Опубліковано

від

Від

Второй год подряд украинские танкисты с 14 волынской механизированной бригады ВСУ принимали участие в международных соревнованиях Strong Europe Tank Challenge на полигоне 7-й армии США в Баварии. И тогда, и теперь нашу команду возглавлял капитан Роман Багаев, чей взвод регулярно признается лучшим танковым взводом Украины. Но в Германии в соревнованиях с НАТОвцами волыняне второй год подряд заняли последнее место. В 2017-м — среди шести участников, теперь — среди восьми, пишет Новынарня.

Главной причиной прошлогоднего поражения Багаев ранее называл незнание НАТОвской специфики, проблемы с языком и отставание в тактике. Говорил, спасло только то, что старый Т-64 ребята знали вдоль и поперек.

В этом году причиной неудачи стали недавно полученные танки Т-84 — значительно более современные, чем «шестьдесят четверки». И как раз механика этих «оплотов» подвела украинских военных в первый же день соревнований, вызвав смех российских и «сепарских» СМИ.

Также Роман предоставил видеозаписи с соревнований — те самые, где зафиксировано, как клинит механизм заряжания Т-84, искрит проводка (танк чуть не сгорел) и ходит ходуном пушка.

Багаев извиняется за нецензурную лексику в кадре, но, видимо, на такую ​​ситуацию в армии иначе и не отреагирует.

Ведь ситуация очень ответственная, а через брак, допущенный харьковским заводом им. Малышева, год подготовки — впустую.

«А если бы в бою?» — задал резонный вопрос между матом.

Танкист рассказывает, что ключевой этап соревнований состоял из «танковый взвод в наступлении» и «танковый взвод в обороне». За этот этап можно было взять по 500 баллов, но во время «наступления» из четырех танков выстрелил только один.

Также в двух танках подвела система управления огнем — не было стабилизации пушки. После каждого выстрела она тряслась. «Как из этого попасть на 1,5 километра», — задается вопросом танкист.

По его словам проблемы с танками начались с самого начала. На первом этапе из 40 снарядов смогли выстрелить лишь 16.

Одной из основной дисциплин была стрельба, с ней и были самые большие проблемы.

Роман отметил, что вместе с ними на соревнования поехали и работники завода им. Малышева. Они делали, что могли, но изначально они не поверили, что такие проблемы могут быть с техникой.

Датчики заряжания так и не смогли починить.

На заводе экипажи отказывались обучать, говорили, что обучение не оплачено. Бойцов лишь один раз допустили на тренажеры. На заводе никому не было дела до этих танков, бойцы уговаривали работников осмотреть их.

Также он отметил, что не из всех танков успели отстреляться перед отправкой в Германию. Последний танк им пригнали когда уже все грузились на тралы.

Багаев рассказывает, что танки стояли 17 лет сухими, были проблемы с топливной системой. Но их модернизировали и установили тепловизор, ЕОП на прицел командира.

Капитан отмечает, что не все плохо в новых танках — например у наших танков лучше двигатель. Он настолько мощный, что наши бойцы догоняли «Абрамсы» и «Леклерки».

Также из преимуществ — энергоагрегат, можно вести огонь бесшумно не заводя двигатель. НАТОвские танки не могут стрелять, когда едут вперед, а пушка смотрит назад. А Т-84 может. Также европейским танкам нужно больше времени для боевой готовности.

Представители завода докладывали в Харьков о проблемах.

«Они делали доклады на завод. Нет запасных запчастей на эти танки, поэтому не знают, как их ремонтировать. А если в боевых условиях сломается, то оставлять один и разбирать на детали для других? ..», — говорит Роман.

inforesist.org

Продовжити читання

Зараз обговорюють