Зв'яжіться з нами

Збройні сили України

100 років морській піхоті України

Опубліковано

від

Матеріал “В УКРАЇНІ ВІДЗНАЧАЮТЬ 100-РІЧЧЯ МОРСЬКОЇ ПІХОТИ” від Українського інституту національної пам’яті в оригіналі:

Морські піхотинці до останнього трималися в Криму під час окупації півострова російськими військами ( 2014 рік), а нині гідно несуть службу на Донбасі та інших важливих напрямках, захищаючи незалежність і територіальну цілісність нашої держави.

23 травня ми відзначаємо 100-річчя створення української Морської піхоти. В цей день у 1918 році розпочалося формування першої регулярної частини даного роду військ – бригади морської піхоти Української Держави. Про організацію та бойовий шлях наших морпіхів часів Української революції 1917–1921 років читайте в матеріалі Українського інституту національної пам’яті.

Моряки-чорноморці активно підхопили хвилю українізації, яка розгорнулася в 1917 році в армії та на флоті колишньої Російської імперії. Першою на Чорноморському флоті українізувалася берегова частина – севастопольський півекіпаж під командуванням підполковника Володимира Савченка-Більського. Офіцери та матроси севастопольського флотського півекіпажу сформували Окремий морський курінь імені Петра Сагайдачного, який відбув з Криму на посилення гарнізону в Києві. Вояки куреня взяли участь у боях з більшовиками на київських вулицях у лютому 1918 року.

У часи Гетьманату процес створення морської піхоти України вийшов на системний рівень. 23 травня 1918 року гетьман Павло Скоропадський видав наказ №70 «Про початок формування бригади Морської піхоти в складі трьох полків для несення служби». Було визначено, що кожен полк складається з трьох куренів (батальйонів), а кожен з куренів мав по 4 піхотні і по одній кулеметній сотні (роті). 15 липня встановлено уніформу морської піхоти.

Інфографіка 100 років українській морській піхоті від Українського інституту національної пам’яті

За планами Морського відомства Української Держави, 1-й полк морської піхоти мав дислокуватися в Одесі, 2-й в Миколаєві, 3-й в Херсоні. Передбачалося також створення трьох ескадронів морської кавалерії – в Одесі, Очакові та на Перекопі. Підрозділи морської піхоти призначалися для берегової оборони та проведення десантних операцій. Формуванням бригади займався відділ морської піхоти Головного морського штабу Морського міністерства на чолі з підполковником Гаврилом Никогдою. До кінця правління Павла Скоропадського формування бригади так і не було завершене.

Створення частин морської піхоти тривало за часів Директорії. В лютому 1919 року Армія УНР втратила контроль над чорноморським узбережжям, а також була змушена залишити Київ. Штаб берегових військ перенесли до Вінниці, а згодом керівні структури опинилися на Прикарпатті. Тут на території Західної області УНР почався новий етап історії морської піхоти.

24 березня 1919 року було видано наказ по Морському міністерству УНР про формування полку морської піхоти. До його складу мали поступити мобілізовані військовими апаратами УНР та ЗО ЗУНР громадяни, які раніше проходили службу на російському та австро-угорському флотах. На практиці більшість особового складу полку було набрано з місцевих сплавників лісу (бокорашів). Вони володіли складним ремеслом керування плотами та човнами на гірських карпатських річках і згодом могли стати вправними моряками. За пропозицією одного з організаторів частини, полковника Гната Стефаніва, полк морської піхоти отримав назву Гуцульський. Тривалий час ним командував полковник Петро Сич.

Завершення формування Гуцульського полку морської піхоти у травні 1919 року припало на критичний для збройних сил України час – польські війська відтіснили Галицьку армію до Збруча, більшовики змусили Армію УНР залишити більшу частину Волині. Тільки на початку червня українські армії оговталися від поразок і перейшли у контрнаступ: галичани розпочали славетну Чортківську офензиву, а наддніпрянці вели бойові дії, щоб закріпитися на Поділлі. 1-й Гуцульський полк морської піхоти наступав у складі формування «Запорізька Січ», пізніше реорганізованого в 2-гу окрему пішу дивізію Армії УНР. Морські піхотинці відзначилися у боях з більшовиками за Волочиськ, Фельштин (нині Гвардійське), Ярмолинці, Бар, Жмеринку тощо.

Структура бригади морської піхоти Інфографіка: Український інститут національної пам’яті

Влітку 1919 року було ухвалене рішення про формування 2-го полку морської піхоти, а на базі двох полків – дивізії морської піхоти під командуванням колишнього морського міністра Михайла Білинського. Тим часом 1-й Гуцульський полк увійшов до складу 12-ї дивізії Київської групи Армії УНР, а пізніше до Київської збірної дивізії.

У серпні 1919 року 1-й Гуцульський полк наступав в напрямку Христинівки (Черкащина). Це був час Офензиви на Київ – Одесу, великого наступу об’єднаних українських армій (галицької та наддніпрянської). Надалі морські піхотинці розділили з іншими частинами Армії УНР всі труднощі боротьби з більшовиками та денікінцями; так само вони стали жертвою епідемії тифу, яка знесилила українське військо і врешті привела його у так званий «Трикутник смерті» в грудні 1919 року.

Морські піхотинці були серед тих героїв Армії УНР, які не склали зброї, а вирушили у Перший Зимовий похід тилами денікінських і червоних окупантів. За п’ять місяців морські піхотинці разом з іншими українськими вояками пройшли з боями не одну тисячу кілометрів, перш ніж з’єдналися з 2-ю стрілецькою дивізією Армії УНР, яка наступала на Поділлі в союзі з Військом польським.

Після завершення Першого Зимового походу Армію УНР було вчергове реорганізовано. 1-й Гуцульський полк не стали відновлювати, а колишні його вояки продовжили нести службу в складі 4-ї Київської стрілецької дивізії. З червня до листопада 1920 року вони воювали на Поділлі та в Галичині. Паралельно у 1920 році в Армії УНР було створено нову військово-морську частину – 1-й флотський півекіпаж (згодом – Військова флотилія). Матросами був укомплектований також бронепотяг «Чорноморець». Як і Військова флотилія, він перебував у розпорядженні командира 1-ї Запорізької стрілецької дивізії. 21 листопада 1920 року моряки Військової флотилії разом із бронепотягом «Чорноморець» забезпечили відхід українського війська на польський бік річки Збруч в районі Підволочиська, до останнього затримуючи ворогів.

Морська піхота у боротьбі за Незалежність України

Відважні морпіхи були учасниками і трагічного Другого Зимового походу Армії УНР восени 1921 року.  17 листопада 1921 року учасники рейду зазнали поразки в бою з червоними під Малими Міньками на Житомирщині. Серед загиблих був і один з творців морської піхоти УНР Михайло Білинський.

Долаючи непереборні труднощі в безупинних воєнних операціях, морпіхи Української Народної Республіки засвідчили високі бойові якості, стійкість та вірність Україні. І хоча з 1919 року українським військам довелося воювати далеко від моря, творці і командири флотських частин продовжували плекати військово-морські традиції. Сучасна морська піхота Військово-Морських Сил Збройних Сил України є гідною спадкоємницею героїчних учасників визвольної боротьби часів Української революції 1917–1921 років.

mil.in.ua

Збройні сили України

Для тренування бою у місті на Яворівському полігоні зводять комплекс з восьми будівель

Опубліковано

від

Від

На території Міжнародного центру миротворчості та безпеки Національної академії сухопутних військ (також відомий як Яворівський військовий полігон) до кінця року збудують нове навчальне місце – «Бій в населеному пункті».

Як, повідомлялось Ukrainian Military Pages, 11 травня відбулися торги із закупівлі послуг з будівництва об’єкту за переговорною процедурою. Кінцева вартість будівництва згідно договору з генеральною підрядною організацією ТОВ «БК-БУДГРУП» склала 39,465 млн. грн. Термін виконання робіт по об’єкту не пізніше 31 грудня 2018 року.

Тренувальний комплекс «Бій в населеному пункті» включатиме наступні об’єкти, що використовуватимуться для для тренування: три одноповерхові будівлі, по одній дво- і триповерховій будівлі, дві виробничі споруди, будівлю церкви та тунель.

Ukrainian Military Pages

Тренувальні комплекси, а іноді й цілі штучні міста, для відпрацювання специфіки бою у місті широко використовуються у світі для підготовки військових та поліцейських сил.

Нагадаємо, що Ukrainian Military Pages вже показало як виглядає ціле навчальне місто Jeoffrecourt на 5 тис. мешканців, збудоване французькою армією у Навчальному центрі міських операцій (Сіссонн, департамент Ена).

 

ukrmilitary

Продовжити читання

Збройні сили України

«Північна фортеця-2018»: бригада територіальної оборони розпочала підготовку на полігоні (фото)

Опубліковано

від

Від

Тривають навчання бригади територіальної оборони «Північна фортеця-2018». Сьогодні третій день, організаційні моменти влагоджені, тож настав час для справжньої чоловічої роботи: практичних тренувань на тактичному полі.

Облаштування оборонних укріплень та вогневих позицій, застосування засобів захисту військовослужбовця та методика пристрілки особистої зброї, тренування з тактичної медицини та навчання мінометників – на кожному навчальному місці учасники зборів мали можливість відновити свої навички та отримати нові знання, освоїти напрацьовані в умовах бойових дій методи.

Ukrainian Military Pages Ukrainian Military Pages Ukrainian Military Pages Ukrainian Military Pages Ukrainian Military Pages Ukrainian Military Pages

Доставка учасників на тактичне поле, в зали для теоретичних навчань та повернення в наметове містечко здійснюється новими, спеціально виділеними на бригаду військовими «Богданами». В містечку продовжується будівництво двох кухонно-побутових модулів та інші господарчі роботи по облаштуванню побуту учасників тренувань.

Ukrainian Military Pages Ukrainian Military Pages Ukrainian Military Pages Ukrainian Military Pages

А тим часом резервісти продовжують прибувати на полігон: очікується, що їх буде не менше 4 тисяч. Також продовжується видача обмундирування прибулим на навчання резервістам: сьогодні в наметове містечко привезли ще кілька сотень комплектів військової форми.

Ukrainian Military Pages Ukrainian Military Pages Ukrainian Military Pages Ukrainian Military Pages

«Я впевнений, що вони впораються з поставленою передними задачею і разом з підрозділами ЗСУ стануть надійним форпостом захисту північних кордонів України», – відзначив в інтерв’ю полковник Олександр Нестеренко, заступник командувача військ оперативного командування «Північ» з територіальної оборони.

ukrmilitary

Продовжити читання

Збройні сили України

Дуло ходит ходуном, как стрелять?: танкист ВСУ рассказал правду о новых Т-84, после соревнований в Германии

Опубліковано

від

Від

Второй год подряд украинские танкисты с 14 волынской механизированной бригады ВСУ принимали участие в международных соревнованиях Strong Europe Tank Challenge на полигоне 7-й армии США в Баварии. И тогда, и теперь нашу команду возглавлял капитан Роман Багаев, чей взвод регулярно признается лучшим танковым взводом Украины. Но в Германии в соревнованиях с НАТОвцами волыняне второй год подряд заняли последнее место. В 2017-м — среди шести участников, теперь — среди восьми, пишет Новынарня.

Главной причиной прошлогоднего поражения Багаев ранее называл незнание НАТОвской специфики, проблемы с языком и отставание в тактике. Говорил, спасло только то, что старый Т-64 ребята знали вдоль и поперек.

В этом году причиной неудачи стали недавно полученные танки Т-84 — значительно более современные, чем «шестьдесят четверки». И как раз механика этих «оплотов» подвела украинских военных в первый же день соревнований, вызвав смех российских и «сепарских» СМИ.

Также Роман предоставил видеозаписи с соревнований — те самые, где зафиксировано, как клинит механизм заряжания Т-84, искрит проводка (танк чуть не сгорел) и ходит ходуном пушка.

Багаев извиняется за нецензурную лексику в кадре, но, видимо, на такую ​​ситуацию в армии иначе и не отреагирует.

Ведь ситуация очень ответственная, а через брак, допущенный харьковским заводом им. Малышева, год подготовки — впустую.

«А если бы в бою?» — задал резонный вопрос между матом.

Танкист рассказывает, что ключевой этап соревнований состоял из «танковый взвод в наступлении» и «танковый взвод в обороне». За этот этап можно было взять по 500 баллов, но во время «наступления» из четырех танков выстрелил только один.

Также в двух танках подвела система управления огнем — не было стабилизации пушки. После каждого выстрела она тряслась. «Как из этого попасть на 1,5 километра», — задается вопросом танкист.

По его словам проблемы с танками начались с самого начала. На первом этапе из 40 снарядов смогли выстрелить лишь 16.

Одной из основной дисциплин была стрельба, с ней и были самые большие проблемы.

Роман отметил, что вместе с ними на соревнования поехали и работники завода им. Малышева. Они делали, что могли, но изначально они не поверили, что такие проблемы могут быть с техникой.

Датчики заряжания так и не смогли починить.

На заводе экипажи отказывались обучать, говорили, что обучение не оплачено. Бойцов лишь один раз допустили на тренажеры. На заводе никому не было дела до этих танков, бойцы уговаривали работников осмотреть их.

Также он отметил, что не из всех танков успели отстреляться перед отправкой в Германию. Последний танк им пригнали когда уже все грузились на тралы.

Багаев рассказывает, что танки стояли 17 лет сухими, были проблемы с топливной системой. Но их модернизировали и установили тепловизор, ЕОП на прицел командира.

Капитан отмечает, что не все плохо в новых танках — например у наших танков лучше двигатель. Он настолько мощный, что наши бойцы догоняли «Абрамсы» и «Леклерки».

Также из преимуществ — энергоагрегат, можно вести огонь бесшумно не заводя двигатель. НАТОвские танки не могут стрелять, когда едут вперед, а пушка смотрит назад. А Т-84 может. Также европейским танкам нужно больше времени для боевой готовности.

Представители завода докладывали в Харьков о проблемах.

«Они делали доклады на завод. Нет запасных запчастей на эти танки, поэтому не знают, как их ремонтировать. А если в боевых условиях сломается, то оставлять один и разбирать на детали для других? ..», — говорит Роман.

inforesist.org

Продовжити читання

Зараз обговорюють